Строк ліцензії та особливості сплати
Ці питання врегульовані Законом №3817.
Ліцензії на право зберігання пального, а також на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки надаються безстроково (ч. 5 ст. 53 Закону №3817).
Плата за ліцензії на зберігання пального справляється щороку (ч. 5 ст. 53 Закону №3817).
Річна плата за ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки становить 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного року (ч. 1 ст. 53 Закону №3817).
Ліцензія є безоплатною, якщо зберігання пального для власних потреб здійснюється в ємностях, кожна з яких не перевищує 250 літрів, а загальна місткість таких ємностей не перевищує 500 літрів включно (ч. 2 ст. 53 Закону №3817). При цьому не враховується споживча тара, тара споживача та поворотна тара (газові балони) об’ємом до 60 літрів.
Терміни внесення платежів
Перший платіж за ліцензію здійснюється до її отримання у розмірі, визначеному законом (ч. 7 ст. 53 Закону №3817).
Чергова річна плата за ліцензію має бути сплачена до початку кожного наступного річного періоду (ч. 1 ст. 54 Закону №3817). Про внесення чергового платежу суб’єкт господарювання зобов’язаний повідомити відповідний орган ліцензування.
Плата за ліцензії на право зберігання пального зараховується до місцевих бюджетів за місцем зберігання пального (ч. 6 ст. 53 Закону №3817).
Бухгалтерський облік
Згідно з пп. 4 НП(С)БО 8, нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Серед груп нематеріальних активів, наведених у пп. 5 НП(С)БО 8, є й право на провадження діяльності, у складі інших нематеріальних активів.
Таким чином, у повній відповідності з нормами НП(С)БО 8 ліцензія є об’єктом нематеріальних активів.
Так само вважає податкова служба щодо податкового обліку ліцензій як нематеріальних активів. Наприклад, саме так вона відповідала на запитання в «ЗІР» (102.05): «Як у податковому обліку відображаються витрати, пов’язані з придбанням дозволу чи ліцензії на здійснення певного виду діяльності, в тому числі витрати на розроблення технічної документації чи експертного висновку для отримання такої ліцензії?».
Але тут є один нюанс.
Придбаний або отриманий об’єкт нематеріальних активів зараховується на баланс, якщо одночасно виконуються такі умови (пп. 2.1 Методрекомендацій №1327):
— підприємство здійснює його контроль;
— є імовірність отримання майбутніх економічних вигід, пов’язаних із його використанням;
— його вартість може бути достовірно визначена.
Нас цікавить останній пункт, де йдеться про вартість, яка може бути достовірно визначена.
В описаній ситуації ліцензія на зберігання пального є безстроковою. Причому її загальна вартість не може бути достовірно визначена. Адже потрібно щороку сплачувати черговий платіж, і він щороку буде різний, а який, невідомо.
З наведеного випливає, що зарахувати таку ліцензію до складу нематеріальних активів немає підстав.
І тоді щорічну плату за ліцензію на право зберігання пального відображають у складі витрат майбутніх періодів і відносять щомісяця у пропорційному розмірі на витрати. Оформити відповідне рішення можна наказом керівника підприємства, обґрунтувавши так, як ми зазначили вище.
Вище ми навели власну думку. Але в Україні державним органом, який встановлює методологію бухгалтерського обліку, є Мінфін (див. ст. 6 Закону про бухоблік). Тому для уникнення непорозумінь може бути доречно отримати консультацію у Мінфіну.