До моменту переходу права власності до лізингоотримувача (зазвичай це відбувається після повної оплати предмета лізингу) автомобіль є власністю лізингодавця. Відповідно в органах МВС такий автомобіль значиться також за лізингодавцем.
Якщо порушення ПДР було зафіксоване в автоматичному режимі (фото/відеофіксація), то адмінштраф зазвичай накладається на ту особу, за якою зареєстрований транспортний засіб (ст. 142 КУпАП), тобто в описаному випадку лізингодавцю. Отже, у нашому випадку лізингодавець сплатив штраф, а потім «перевиставив» його лізингоотримувачу.
Перш ніж перейти до бухобліку, закцентуємо увагу на тому, що порядок відображення цієї операції у бухобліку, а також її податкові наслідки залежать від того, у вигляді чого лізингоотримувач компенсує цю суму лізингодавцеві.
Чому це важливо? Річ у тім, що у пп. 188.1 ПКУ сказано: до складу договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) (з метою оподаткування ПДВ):
— включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг;
— не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені).
Тобто, якщо суму, яку ви сплачуєте лізингодавцеві, назвати «компенсацією», то здебільшого податкова вимагатиме, щоб на цю суму нарахували ПДВ (щоправда, це стосується більше лізингодавця, адже саме він повинен буде оформити ПН).
Аналогічна ситуація буде й у разі, якщо таку суму включити до лізингового платежу — теж виникатиме ПДВ (про це податківці писали, зокрема, в листах ДПСУ від 06.04.2021 №1381/ІПК/99-00-21-03-02-06; від 13.01.2021 №147/ІПК/99-00-21-03-02-06).
А якщо назвати таку суму саме штрафною санкцією, тоді згідно з наведеною вище нормою ПДВ-наслідків можна буде не боятися.
Якщо лізингоотримувач сплачує лізингодавцю суму сплаченого останнім штрафу (за порушення ПДР) у вигляді штрафної санкції, то в обліку лізингоотримувача така операція відображається так:
— Д-т 948 «Визнані штрафи, пеня, неустойка» — К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — нараховано штрафну санкцію;
— Д-т 685 — К-т 311 — сплачено штрафну санкцію.
Позаяк, як сказано у запитанні, лізингоотримувач перебуває на загальній системі оподаткування (тобто є платником податку на прибуток), то якщо при цьому він є «високодохідником», то слід звернути увагу на податкову різницю згідно з пп. 140.5.11 ПКУ.
За цією нормою фінрезультат до оподаткування збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток (крім фізосіб, які є платниками ПДФО).
Але якщо лізингодавець є платником податку на прибуток, застосовувати податкову різницю лізингоотримувачу не доведеться.
Висновки
Компенсувати лізингодавцеві суму сплаченого ним штрафу за порушення водіями лізингоотримувача ПДР доцільно як сплату штрафної санкції, наприклад, за порушення правил поводження з об’єктом лізингу. Порядок сплати таких санкцій має бути передбачений лізинговим договором. Нарахування такої санкції оформляють претензією.
У бухобліку лізингоотримувача таку операцію відображають так:
— Д-т 948 — К-т 685 — нараховано штрафну санкцію;
— Д-т 685 — К-т 311 — сплачено штрафну санкцію.
Якщо лізингодавець є платником податку на прибуток, то податкових різниць за такою операцією не виникатиме.