Суттєво. В разі одночасного використання придбаних активів в оподаткованих та неоподаткованих ПДВ операціях, платнику доводиться визнавати ПЗ з ПДВ за ст. 199 ПКУ. Але як скласти ПН на такі ПЗ?
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо порядку складання податкової накладної та, керуючись статтею 52 глави3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство у своїй діяльності здійснює оподатковувані, неоподатковувані та звільнені від оподаткування ПДВ операції.
З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання: чи потрібно за придбаними з ПДВ товарами/послугами нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ згідно зі статтею 199 Кодексу окремо за неоподатковуваними операціями та за звільненими від оподаткування ПДВ операціями (складати дві зведені податкові накладні)?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі — Закон №996), визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.
Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Операції, зазначені у статті 185 Кодексу, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 Кодексу, яка є основною (пункт 194.1 статті 194 Кодексу).
Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 199.1 статті 199 Кодексу визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари / послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів / послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Згідно з пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, зі змінами (далі — Порядок №1307), при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 — 15 Порядку №1307, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається відповідний тип причини, зокрема, 08 — Складена на постачання для операцій, які не є об’єктом оподаткування ПДВ; 09 — Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ.
Пунктом 11 Порядку №1307 визначено, що у разі нарахування податкових зобов’язань, зокрема, відповідно до пункту 199.1 статті 199 Кодексу платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватись, зокрема, в операціях, що не є об’єктом оподаткування, в операціях, звільнених від оподаткування, у графі «Зведена податкова накладна» зазначається код ознаки «2». Така зведена податкова накладна складається не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненнях, ДПС повідомляє.
Платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, скласти та зареєструвати в ЄРПН окремі зведені податкові накладні, зокрема, за правилами, встановленими пунктом 199.1 статті 199 Кодексу, — у випадку, якщо товари / послуги, які придбавалися з ПДВ, використовуються частково в неоподатковуваних операціях та частково — в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).