Суттєво. ФОП-«єдинник» 2 групи продає їжу зі свого ресторану через сайт служби доставки (іншої компанії). На яку дату ФОП має визнавати дохід?
! ФОПам 2 групи ЄП
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула Ваше звернення <…>, щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податку у зверненні повідомила, що є фізичною особою — підприємцем платником єдиного податку другої групи (ресторанна діяльність) співпрацює з інтернет-сайтом «Glovo», який дозоляє публікувати інформацію про товари та приймати замовлення та платежі, що дає можливість користувачам замовляти товари та їх доставку, яку організовує «Glovo» через такий онлайн-сервіс.
Покупець товару (їжі) робить замовлення через сайт оплачуючи його на рахунок інтернет сайту «Glovo». Сайт, через засоби зв’язку надає у ресторан замовлення на виготовлення страв. Кур’єр, який працює з сайтом забирає приготовлену їжу з ресторану разом із виданим фіскальним чеком та доставляє клієнту. Згідно договору «Glovo» не виступає покупцем товарів та до нього не переходять будь-які права на товар. При купівлі товару через додаток права на товар переходять безпосередньо до покупця, але кошти за товар потрапляють на рахунок компанії «Glovo», а потім згідно з графіком перераховує кошти на розрахунковий рахунок фізичної особи — підприємця з затримкою платежу 7 — 10 днів.
У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:
Якою датою вважати дохід фізичної особи підприємця платника єдиного податку другої групи, у разі коли фіскальний чек виданий у грудні 2024 року, а гроші від інтернет сайту отримано на розрахунковий рахунок у січні 2025 року?
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 291 Кодексу доходом для фізичної особи — підприємця — є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Згідно з п. 13 частини першої ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року №1591-ІХ «Про платіжні послуги» зі змінами (далі — Закон №1591) електронний платіжний засіб (далі — ЕПЗ) — це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Відповідно до п. 56 частини першої ст. 1 Закону №1591 платіжна картка — це ЕПЗ у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Крім того, загальні вимоги, зокрема, до порядку здійснення операцій з використанням ЕПЗ, визначені постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (далі — Положення №164).
Згідно з пп. 24 п. 3 розділу І Положення №164 платіжна операція — це дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин, між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі — ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Обов’язок застосування РРО та ПРРО виникає за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, у тому числі, нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням ЕПЗ, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (ст. 3 Закону №265).
Отже, Законом №265 ототожнюються правила застосування РРО/ПРРО як для готівкових так і безготівкових розрахунків, здійснених за допомогою ЕПЗ, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Тобто операції, здійснені у безготівковій формі, потребують застосування РРО або ПPPO у встановленому Законом №265 порядку.
Стаття 2 Закону №265 визначає терміни, які вживаються в наступному значенні:
розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ — документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом №265, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну.
Тобто, виходячи зі змісту визначень, у разі використання РРО/ПРРО підтвердженням факту продажу товарів та отримання коштів є розрахунковий документ, зокрема, касовий чек.
Враховуючи викладене, у разі здійснення розрахунків суб’єктами господарювання — фізичними особами — підприємцями за допомогою платіжних сервісів з видачею фіскального (касового) чека, датою отримання доходу з метою його оподаткування є дата, зазначена в фіскальному (касовому) чекові.
Зауважуємо, що зазначена позиція погоджена Міністерством фінансів України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної політики з адміністрування податків.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.