Суттєво. В декларації з ПДВ, як наслідок документальної податкової перевірки, відображається лише зменшення від’ємного значення ПДВ. Але в якому місяці? А якщо ППР буде оскаржене?
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо звітного (податкового) періоду, в якому у податковій декларації з податку на додану вартість (далі — декларація) відображається сума, визначена в податковому повідомленні-рішенні (далі — ППР) за формою «В4»та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс), повідомляє.
У своєму зверненні Товариство повідомило, що в січні 2025 року контролюючим органом під час проведення виїзної документальної перевірки було виявлено завищення задекларованого від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. За результатами перевірки контролюючим органом складено ППР за формою «В4», яке отримано платником податку 24.04.2025 року. Товариство погодилося з результатами перевірки та не оскаржувало таке ППР в адміністративному або судовому порядку.
З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання: в якому звітному (податковому) періоді сума, визначена в ППР за формою «В4», підлягає відображенню в рядку 16.3 декларації, якщо ППР отримано в квітні 2025 року, і таке ППР не було оскаржено в адміністративному або судовому порядку?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу).
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 розділу ІІ Податкового кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків ППР, зокрема, якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від’ємного значення, зокрема, суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V Податкового кодексу.
Відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, зі змінами (далі — Порядок №1204), контролюючий орган складає ППР за формами, зокрема:
«В4» — у разі зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість (пункт 2 розділу ІІ Порядку №1204).
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, зі змінами, сума збільшення / зменшення від’ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження ППР, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Податкового кодексу, вказується у рядку 16.3 декларації з обов’язковим заповненням таблиці «Збільшено / зменшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».
Узгодженим відповідно до статті 56 розділу ІІ Податкового кодексу, вважається ППР, по якому закінчилась процедура адміністративного оскарження або судове рішення у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) набрало законної сили.
Згідно з підпунктом 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 розділу ІІ Податкового кодексу процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на ППР або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 статті 56 розділу ІІ Податкового кодексу.
Абзацом першим пункту 56.3 статті 56 розділу ІІ Податкового кодексу визначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку (за потреби — з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 розділу ІІ Податкового кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків ППР або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.17 статті 56 розділу ІІ Податкового кодексу визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 розділу ІІ Податкового кодексу.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 розділу ІІ Податкового кодексу).
Порядок набрання судовим рішенням законної сили визначено КАСУ.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Сума, визначена в ППР за формою «В4», відображається в декларації звітного (податкового) періоду, на який припадає день узгодження такого ППР.
З урахуванням випадку, наведеному у зверненні, якщо платник податку отримав ППР за формою «В4» 24.04.2025 та погоджується з результатами перевірки і не розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, сума, визначена в такому ППР, відображається в декларації за звітний (податковий) період травень 2025 року в рядку 16.3 такої декларації з обов’язковим заповненням таблиці «Збільшено / зменшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Податкового кодексу).