Суттєво. У разі коли підприємство здійснює будь-які операції з фізичної передачі пального за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України будь-яким іншим особам, то такі операції відповідають визначенню «реалізація пального».
! Суб’єктам господарювання
Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації та повідомляє таке.
Підприємство у своєму зверненні повідомляє, що воно зареєстровано як акцизний склад для власного споживання палива та має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання), при цьому здійснює відпуск палива для заправки автотранспорту, буксирів та підйомно-транспортних механізмів з акцизного складу для власного споживання.
Підприємство просить надати роз’яснення питань:
1. Якими нормами чинного законодавства має керуватися Підприємство при обліку витрат, які пов’язані з реалізацією заходів правового режиму воєнного стану, передбачених внутрішнім наказом Підприємства від 21.03.2024 №9/63 (далі — Наказ)?
2. Чи підпадає передбачена пунктом 5 Наказу компенсація пального (мастильні матеріали) за час використанння буксиру відповідно до заявок військових частин, в інтересах та за потребою яких використовується буксир, під визначення «реалізація підакцизних товарів (продукції)» у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу?
3. Чи виникає потреба в отриманні Підприємством ліцензії на право оптової торгівлі або роздрібної торгівлі і за яким видом торгівлі?
До питання 1
Пунктом 1.1 статті 1 Кодексу встановлено, що Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Питання обліку витрат, передбачених внутрішнім наказом Підприємства, не є предметом регулювання Кодексу.
При цьому зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі — Закон №996).
Питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності належить до компетенції Міністерства фінансів України.
До питання 2
Відповідно до абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу під реалізацією пального для цілей розділу VI Кодексу розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
На період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану не вважаються реалізацією пального, зокрема:
операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, що здійснюються у зв’язку з його передачею утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, без попереднього або наступного відшкодування їх вартості.
При цьому на період до припинення або скасування воєнного стану на території України підпунктом 69.5 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що операції з добровільної передачі або відчуження, або вилучення товарів, у тому числі підакцизних, надання послуг на користь, зокрема, утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, без попереднього або наступного відшкодування їх вартості не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування.
Отже, у разі якщо Підприємство здійснює відпуск палива або операції з добровільної передачі або відчуження з акцизного складу для заправки автотранспорту, буксирів, відповідно до заявок військових частин, як зазначено у зверненні, та підйомно-транспортних механізмів на митній території України у зв’язку з його передачею на користь, зокрема, військовим частинам, підрозділам, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, то такі операції тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану, не вважаються операціями з реалізації пального для цілей оподаткування акцизним податком згідно з абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 та підпунктом 69.5 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
У разі коли Підприємство здійснює будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу будь-яким іншим особам, то такі операції відповідають визначенню «реалізація пального», наведеному в абзаці другому підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
При цьому зазначаємо, що визначення «реалізація підакцизних товарів (продукції)» (абзац перший підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу), наведене у зверненні, не відноситься до операцій з реалізації пального для цілей оподаткування розділу VI «Акцизний податок» Кодексу.
Разом з цим наявної у зверненні інформації недостатньо для надання більш детальної відповіді на порушене питання.
До питання 3
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95‑ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №481).
Відповідно до статті 1 Закону №481:
ліцензія (спеціальний дозвіл) — документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі №481 видів діяльності протягом визначеного строку;
зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
оптова торгівля пальним — діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
роздрібна торгівля пальним — діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;
місце оптової торгівлі пальним — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;
місце роздрібної торгівлі пальним — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва (частина дев’ята статті 15 Закону №481).
Відповідно до частини двадцять третьої статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля, зокрема, пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Отже, у разі якщо Підприємство здійснює реалізацію пального з акцизного складу (який не є автозаправною станцією/автогазозаправною станцією/газонаповнювальною станцією/газонаповнювального пункту та іншим місцем роздрібної торгівлі) іншим суб’єктам господарювання, зокрема, заправку автотранспорту, буксирів та підйомно-транспортних механізмів таких суб’єктів господарювання, Підприємство здійснює оптову торгівлю пальним і йому необхідно отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним.
Разом з цим Підприємство може використовувати пальне виключно для потреб власного споживання на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання). Зберігання пального іншим суб’єктам господарювання не може здійснюватися на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання).
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.