Суттєво. Якщо орендодавець бере з орендарів плату за спожите орендованим транспортом пальне орендодавця — бак транспорту не є акцизним складом.
! Орендодавцям автомобілів
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство) щодо оптової та роздрібної торгівлі пальним, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство просить надати роз’яснення на такі питання:
1. Чи вважатиметься торгівлею паливом (роздрібна чи оптова) ситуація, коли Товариство приймає від контрагентів-орендарів транспортні засоби, що повертаються після оренди з кількістю палива в баках меншою, ніж на момент їх передачі в оренду, та в подальшому такі контрагенти-орендарі сплачують на користь Товариства компенсацію, що дорівнює вартості відсутнього в баку відповідного транспортного засобу палива, яка розрахована на підставі тарифу за літр палива, погодженого сторонами в договорі оренди транспортного засобу чи додатках до нього? Чи потребує це отримання Товариством ліцензії на торгівлю (роздрібну чи оптову) пальним?
2. Чи вважається платник податків, що отримує грошову компенсацію вартості відсутнього в баку пального від контрагентів-орендарів транспортних засобів платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу, а місцезнаходження пального (паливний бак переданого в оренду транспортного засобу) — пересувним акцизним складом за умови, що пальне було використано орендарем для власних потреб?
Щодо питання 1
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі — Закон №481).
Відповідно до ст. 1 Закону №481:
оптова торгівля пальним — діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
роздрібна торгівля пальним — діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;
місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно із частиною першою ст. 15 Закону №481, зокрема, оптова торгівля пальним здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (частина дев’ята статті 15 Закону №481).
Роздрібна торгівля, зокрема, пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцять перша ст. 15 Закону №481).
Враховуючи викладене та виходячи з аналізу норм Закону №481, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам, зобов’язаний отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним.
Разом з цим до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, умов укладених договорів, що не дає змоги надати остаточну відповідь.
Щодо питання 2
Згідно із пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне.
Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад — приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Згідно із пп. «г» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно із пп. 14.1.6 -1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.
Отже, якщо у Товариства відсутні приміщення (територія), які є акцизним складом в розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, Товариство не здійснює операції з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а пальне знаходиться у паливних баках транспортних засобів (які не є акцизним складом/акцизним складом пересувним), то у такому випадку Товариство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального.
<...>