Суттєво. За наявності договору на утилізацію суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення відходів, у тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), не є платниками екоподатку.
! СГ, які здійснюють тимчасове розміщення відходів
Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі — ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
Визначення поняття «розміщення відходів» передбачено нормами підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, а саме розміщення відходів — постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Водночас відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 №187/98-ВР).
Вид відходів можна з’ясувати, звернувшись до Державного класифікатора відходів ДК 005‑96, де, серед іншого, визначено класифікацію відходів, що утворюються в процесі виробництва.
Не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).
Для забезпечення норм п. 240.5 ст. 240 ПКУ суб’єктам необхідно облаштувати спеціально відведені місця для тимчасового розміщення відходів та запровадити належний облік відходів різних класів небезпечності для виконання договірних зобов’язань зі спеціалізованими підприємствами з утилізації або розміщення (захоронення) відходів.
Зважаючи на викладене, суб’єкти господарювання, що здійснюють тимчасове зберігання, розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, у тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, не є платниками екологічного податку.