Почнімо з того, що на сьогодні є три чинні закони, які дають право на вилучення майна громадян та юросіб РФ: Закон №4765, Закон про санкції (зі змінами за Законом від 12.05.2022 р. №2257-IX, чинними з 24.05.2022 р.) та Закон №2116.
Отже, фактично маємо вже три основні способи вилучення майна без будь-якої компенсації. Проте між ними є відчутна різниця.
Якщо у найдавнішому з них — Законі №4765 — ідеться про відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості, то у двох інших ситуація кардинально інша: йдеться вже про майно приватної власності громадян РФ, держави РФ та юросіб — її резидентів.
У них сказано саме про примусове вилучення майна без жодного відшкодування. Причому:
1) вилучення з передачею власності КМУ — Закон №2116 каже про примусове вилучення в Україні рухомого і нерухомого майна, коштів, вкладів у банках, цінних паперів, корпоративних прав, іншого майна (активів), що перебувають (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать Російській Федерації та її резидентам;
2) санкційний спосіб у воєнний час — Закон про санкції (який на сьогодні зазнав кардинальних змін) передбачає застосування санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпоряджання ними.
Санкційний спосіб у воєнний час
Почнімо із санкцій за Законом про санкції. Річ у тім, що для застосування таких санкцій необхідною є умова внесення громадянина чи юрособи РФ до санкційного списку щодо таких осіб. І такі санкційні активи можуть бути стягнуті виключно судом (Вищий антикорупційний суд) за заявою спеціально призначеного центрального органу виконавчої влади. Наразі такого органу не визначено, проте є думки щодо Мін’юсту, НАБУ або Національного агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) тощо.
І ще один важливий нюанс: ця санкція може бути застосована лише в період дії правового режиму воєнного стану та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у вигляді блокування активів (причому незалежно від накладення на такі активи мораторію чи будь-яких інших обмежень (заборони користування або розпорядження), а також їх застави).
Зверніть увагу!
У ч. 3 ст. 6 Закону про санкції зазначено, що справи, розпочаті у період дії правового режиму воєнного стану, в яких на момент припинення або скасування такого режиму не було ухвалено остаточного рішення, розглядаються в порядку, визначеному цим Законом.
Отже, коли ми говоримо про вилучення активів громадянина РФ чи юрособи РФ у санкційний спосіб, то однією важливою умовою такого безоплатного вилучення в судовому порядку є наявність відповідної особи та переліку її активів у санкційному списку. Для прикладу можна ознайомитися з таким списком, затвердженим Указом Президента від 09.04.2021 р. №151/2021.
Вилучення з передачею власності КМУ
Далі — вилучення об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів за Законом №2116.
Важливою умовою для застосування вимог цього Закону є прийняття відповідного рішення РНБО, яке вводиться в дію указом Президента України.
І тут ситуація дещо інша, ніж у разі застосування санкцій.
По-перше, тут чітко визначено, що йдеться в т. ч. про корпоративні права.
По-друге, це не прив’язано до періоду дії воєнного стану: рішення про примусове вилучення майна затверджується Законом не пізніше шестимісячного строку після скасування чи завершення воєнного стану.
По-третє, є відповідне державне підприємство, яке буде набувачем прав користування. Так, Мінекономіки повідомило, що примусово вилучені об’єкти права власності Росії та її резидентів (на вимогу ст. 4 Закону №2116) передаватимуться ДП «Національний фонд інвестицій» (координується Кабінетом Міністрів України) у господарське відання на постійній чи тимчасовій основі. А реєстрація права власності здійснюватиметься за державою в особі КМУ.
Про що це говорить та які дії керівництва ТОВ?
Якщо резидент РФ (фізична чи юридична особа — бенефіціар) не потрапляє до санкційного списку, то його майно може підлягати примусовому вилученню на користь держави в особі КМУ за правилами Закону №2116 лише:
1) за рішенням РНБО;
2) якщо таке майно (у нашому прикладі корпоративні права) буде затверджено законом, який ВРУ має проголосувати не пізніше шестимісячного строку після скасування чи завершення воєнного стану.
Єдине, що наразі не зазначено у наведених вище законах, яким чином та чи повідомлятиметься про це саме підприємство — у нашому прикладі ТОВ, 100% статутного капіталу якого належать засновнику — резиденту РФ.
З огляду на наведене вище напрошується висновок: фактично за передбаченими правилами наразі вбачається, що внаслідок примусового вилучення майна (через санкції або за законом після скасування/припинення воєнного стану) власником майна (а у нашому випадку бенефіціарним власником ТОВ) стане держава в особі КМУ (Закон №2116) або інший(і) власник(и) за Законом про санкції.
Тут наголосимо, що ст. 5 Закону про санкції доповнена частиною 8, де передбачено забезпечення саме блокування активів відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами у межах наданих їм повноважень.
А ось продаж має здійснюватися єдиним на сьогодні законодавчо передбаченим шляхом — через систему виконавчої служби, бо все ж таки санкційне майно вилучатиметься за судовим рішенням.
Отже, в результаті такої реалізації наслідки для ТОВ — це заміна учасника ТОВ зі 100% власності статутного капіталу з резидента РФ на іншого власника.
Звісно, що після заміни власника на державу Україна в особі КМУ (за Законом №2116) чи іншого власника (за Законом про санкції) відбудеться, ймовірно, й заміна керівного складу підприємства (ТОВ за нашим прикладом).
Проте саме ТОВ, його майно (юрособи), інші активи тощо залишаться у власності цієї юрособи (ТОВ).
За таких обставин, на перший погляд, значного ризику ведення госпдіяльності та виконання господарських зобов’язань таким ТОВ на сьогодні у період дії воєнного часу не вбачається. Проте є питання й щодо внесення змін, пов’язаних із прийняттям рішення саме власником — резидентом РФ, зокрема зміна КВЕДів, заміна керівника, заміна представника (в ЄДР) та інше. Наразі доступ до ЄДР відкритий, хоча й не повністю — заборонено зміни до установчих документів, які передбачають зміну розміру статутного капіталу, зміну складу засновників (учасників) та/або розмірів їхніх часток.
Утім, блокування активів у разі прийняття санкційного списку все ж таки ставить госпдіяльність підприємства під доволі високий ризик. І позаяк блокування активів та їх наступне вилучення має відбуватися саме у період дії воєнного стану, виконання зобов’язань може бути поставлено в залежність від такого блокування. Адже блокування активів — тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про санкції). Тобто наразі може постати питання і про заборону вчиняти дії щодо зміни установчих документів та інші, які пов’язані з внесенням змін до ЄДР.
Не виключено й те, що тимчасове позбавлення права користування чи розпоряджання активами може бути безпосередньо пов’язане із забороною здійснення грошових переказів чи передачі права власності на товари/продукцію тощо.
Але у будь-якому разі приймати рішення ТОВ може самостійно.
Роз’яснює Мін’юст
Мін’юст у листі від 16.05.2022 р. №36635/5013-4-22/8.4.3 (див. «ДК» №26/2022), наголошуючи на забороні зміни складу засновників (учасників) та їхніх часток (наказом Мін’юсту від 29.03.2022 р. №1272/5), звернув увагу на Постанову №164, якою встановлено особливості вчинення нотаріальних дій в умовах воєнного стану. Ця постанова передбачає можливість проведення нотаріусом реєстраційної дії зі зміни складу учасників (засновників).
Так, держреєстрація на підставі документів, щодо яких законодавством вимагається нотаріальне посвідчення або нотаріальне засвідчення справжності підпису, проводиться нотаріусом лише у разі посвідчення цих документів (засвідчення справжності підпису на них) таким нотаріусом, крім визначених законодавством випадків передачі йому відповідних заяв/документів для державної реєстрації територіальним органом Міністерства юстиції (пп. 8 п. 1 Постанови №209). Перелік таких нотаріусів можна знайти на сайті Мін’юсту.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Постанови №164, у разі звернення за вчиненням нотаріальної дії громадянина РФ, крім того, що проживає на території України на законних підставах, юрособи, утвореної та зареєстрованої відповідно до законодавства РФ, або юрособи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є громадянин РФ, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юрособа, утворена та зареєстрована відповідно до законодавства РФ, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.
Це обмеження діє до прийняття та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором.
Отже, якщо юрособа має у складі своїх засновників громадянина РФ, який проживає на території України на законних підставах, нотаріус може вчинити таку нотаріальну дію, як засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з юрособи, з урахуванням чинного законодавства та зважаючи на особливості, встановлені Постановою №164, та відповідно провести державну реєстрацію змін до відомостей про склад учасників товариства.
Якщо засновник є громадянином РФ, який не проживає на території України на законних підставах, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальних дій за участю такої особи. Таке обмеження діє до прийняття та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором.
Нормативна база
- Закон №2116 — Закон України від 03.03.2022 р. №2116-IX «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».
- Закон №4765 — Закон України від 17.05.2012 р. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
- Закон про санкції — Закон України від 14.08.2014 р. №1644-VII «Про санкції».
- Постанова №164 — Постанова КМУ від 28.02.2022 р. №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
- Постанова №209 — Постанова КМУ від 06.03.2022 р. №209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану».