Суттєво. Податківці роз’яснили порядок оподаткування додатних курсових різниць.
! Суб’єктам ЗЕД
Головне управління ДПС у м. Києві звертає увагу, що всі операції, в тому числі в іноземній валюті, в бухгалтерському обліку відображаються у гривнях.
Деякі підприємства намагаються застрахуватися від можливих втрат, пов’язаних із коливанням курсу валюти, чи принаймні їх мінімізувати, задля чого ціну в договорах купівлі-продажу товарів часто встановлюють в еквіваленті іноземної валюти, навіть якщо йдеться про договори, які не є зовнішньоекономічними.
Однак, під час визнання операцій в іноземній валюті, суми в інвалюті слід перераховувати у гривні із застосуванням курсу НБУ.
У певних випадках після первісного визнання таких операцій в обліку компанія має визначити курсові різниці.
Курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах НБУ.
Який порядок оподаткування курсових різниць?
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Бухгалтерський облік операції з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі — П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. №193.
Відповідно до п. 4 П(С)БО 21, курсові різниці розраховуються лише за монетарними статтями:
валюта на рахунках;
валютні зобов’язання за оприбутковані товари, отримані роботи й послуги;
валютна заборгованість за відвантажені товари, надані послуги й роботи;
заборгованість за валютним кредитом;
заборгованість за поворотною фінансовою допомогою у валюті;
непогашена заборгованість перед підзвітною особою за затвердженими витратами у закордонному відрядженні тощо.
До немонетарних статей належать будь-які аванси у валюті — отримані чи перераховані. Така заборгованість у момент погашення обліковується за курсом НБУ на момент отримання (надання) авансу.
Згідно з п. 5 П(С)БО 21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютногокурсу.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (п. 8 П(С)БО 21).
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.
Відповідно до п. 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»: курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.
Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.
Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (підпункт «а» пункту 7 П(С)БО 21).
Курсові різниці розраховуються на дату балансу та на дату здійснення господарської операції.
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей відображаються у складі інших операційних доходів або витрат. При включенні курсових різниць до доходів або витрат пам’ятаємо, що:
курсова різниця за дебіторською заборгованістю (коли нам винні кошти) включається до доходів, якщо курс гривні до відповідної іноземної валюти на дату розрахунку курсової різниці зменшився порівняно з курсом на дату попередньої оцінки. Якщо офіційний курс гривні на дату розрахунку різниці збільшився, то курсова різниця включається до витрат.
З кредиторською заборгованістю навпаки — курсова різниця включається до витрат, якщо курс гривні зменшився. Якщо офіційний курс до відповідної іноземної валюти зріс, то курсова різниця включається до доходів.
Інформація про доходи узагальнюється на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці», інформація про витрати на субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці».