Підприємство планує сплатити за навчання працівника 6 тис. грн із подальшим щомісячним утриманням за заявою з його зарплати 20% в рахунок погашення оплати за навчання. Які податкові наслідки такої операції? У якій звітності необхідно відображати такі суми?
Згідно з п. 164.1 ПКУ, базою оподаткування доходу фізособи є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV ПКУ.
Загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При цьому, як передбачено пп. 165.1.31 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Як зазначено у пп. 14.1.257 ПКУ, фінансова допомога — фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога — сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Тобто, сплачуючи за навчання працівника з умовою поверненням ним підприємству сплаченої суми (незалежно від строку повернення), підприємство фактично надає такому працівникові поворотну фінансову допомогу.
Проте наголосимо, що підприємству та працівникові варто узгодити такі взаєморозрахунки відповідним договором про надання ПФД у вигляді сплати за навчання надалі.
Таким чином, сплачена за навчання сума коштів не є доходом працівника та відповідно не підлягає оподаткуванню ПДФО та ВЗ. Проте зарплата, за рахунок якої погашатиметься зворотна фіндопомога, підлягає оподаткуванню ПДФО та ВС у звичайному порядку.
Отже, сплата за навчання у цьому випадку не призводить до жодних податкових наслідків та не впливає на фінрезультат до оподаткування підприємства.
Сума поворотної фінансової допомоги (у т. ч. й у разі сплати за навчання з подальшим вирахуванням із зарплати), яка надається суб'єктом господарювання фізособі (тобто вся сума у періоді сплати за навчання), відображається у ф. №4ДФ під ознакою доходу «197» (без зазначення сум нарахування й утримання ПДФО та ВЗ). Повернення фізособою коштів у звітності не відображають.
Максимальний розмір утримань із заробітної плати
Безпосередньо право на утримання за заявою працівника коштів із його зарплати у законодавстві не встановлено. Проте судова практика загалом стає на бік роботодавця. За умови дотримання всіх правил щодо відрахувань суд зазвичай не вважає відрахування, здійснені за заявою працівника, порушенням.
Далі, утримувати із зарплати встановлену суму слід після вирахування із зарплати відповідних податків та зборів.
I нарешті, ст. 128 КЗпП встановлено, що під час кожної виплати зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20% зарплати, яка належить до виплати працівникові. Крім того, відповідно до ст. 129 КЗпП не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення.
Питання, чи можна вважати це утриманням на користь роботодавця, спірне, з огляду на те, що за працівником закріплено право вільно розпоряджатися своєю зарплатою, і те, що утримана сума коштів фактично не надходить на користь роботодавця, а лише повертається йому і по суті є виплатою зарплати в негрошовій формі, а не утриманням. Тому на дату такого зарахування заборгованості з наданої поворотної фіндопомоги в рахунок виплати зарплати потрібно сплатити відповідні платежі — ПДФО, військовий збір та ЄСВ, що припадають на зараховану суму.
Або ж, як інший і найбезпечніший варіант, — виплатити працівникові повну суму заробітної плати з подальшим поверненням будь-якої суми таким працівником на рахунок підприємства або до каси.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»