Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 31.08.2021 р. №3190/IПК/99-00-21-03-02-06
Щодо питань, пов'язаних з оподаткуванням податком на прибуток підприємств, ПДВ, податком на доходи фізичних осіб, військовим збором операцій з повернення товариством учаснику його внеску за наслідком виходу такого учасника з товариства (витяг)
Суттєво. Операція з повернення товариством одному з учасників його внеску у вигляді нерухомого майна має оподатковуватись ПДВ на загальних підставах і веде до коригування фінрезультату до оподаткування.
! Госптовариствам і їхнім учасникам
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань, пов'язаних з оподаткуванням податком на прибуток підприємств, ПДВ, податком на доходи фізичних осіб, військовим збором операцій з повернення товариством учаснику його внеску за наслідком виходу такого учасника з товариства, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, фізична особа — один з учасників товариства виходить зі складу учасників товариства. Внаслідок виходу товариство повертає такому учаснику його внесок у вигляді нерухомого майна. Ринкова вартість такого нерухомого майна дорівнює вартості частки у статутному капіталі учасника. Товариство не зареєстровано в якості платника ПДВ.
<...>
Щодо питань 1 та 2 (у частині оподаткування податком на прибуток підприємств)
Правові основи оподаткування податком на прибуток встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при амортизації нематеріальних активів у разі вибуття основних засобів, передбачені положеннями статті 138 розділу III ПКУ.
Згідно з підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 розділу III ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, підпунктами 138.3.2 — 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 розділу III ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу III ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
При цьому згідно з пунктом 138.2 статті 138 розділу III ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу III ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів та/або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
Таким чином, операція з повернення внеску учаснику товариства у вигляді основних засобів розглядається як його вибуття, тому у податковому обліку проводяться коригування фінансового результату до оподаткування, згідно з вимогами пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 розділу III ПКУ для продажу основних засобів.
Щодо питань 2 (у частині оподаткування ПДВ) та 3
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ (підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ).
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ постачання товарів — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Таким чином, операція з повернення товариством одному з учасників його внеску у вигляді нерухомого майна підпадає під визначення постачання товару, є об'єктом оподаткування ПДВ та має оподатковуватись ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 — 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. №1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за №1456/26233.
Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу I та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ.
Умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи, визначено статтями 181 та 182 розділу V ПКУ.
Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).
Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V ПКУ для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою №1-ПДВ (далі — Заява №1-ПДВ).
До загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставками 7 та 14 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.
Обсяг операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не включається.
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, але не подала до контролюючого органу Заяву №1-ПДВ, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ).
Отже, якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, які підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн грн, то така особа згідно з вимогами ПКУ повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву №1-ПДВ і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ в обов'язковому порядку незалежно від джерела оплати таких товарів/послуг.
Враховуючи викладене, якщо у товариства загальний обсяг операцій з постачання товарів/послуг на митній території України, що є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з розділом V ПКУ (з урахуванням обсягу операцій з повернення одному із засновників його внеску у вигляді нерухомого майна), протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн грн, то таке товариство зобов'язане подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву №1-ПДВ і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ в обов'язковому порядку.
Обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у суб'єкта господарювання виникає з дня реєстрації особи платником ПДВ, якщо платник у визначені ПКУ терміни подав Заяву №1-ПДВ до контролюючого органу, або з наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви №1-ПДВ, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн грн, якщо платник у визначені ПКУ терміни не подав Заяву №1-ПДВ до контролюючого органу.
Щодо питання 4
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПКУ.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 розділу IV ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ (підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПКУ).
Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено пунктом 170.2 статті 170 розділу IV ПКУ, відповідно до підпункту 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 розділу IV ПКУ (крім операцій з деривативами).
Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 розділу IV ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 розділу IV ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ).
Крім того, вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 розділу IV ПКУ.
Враховуючи викладене, дохід, що нараховується (виплачується) товариством фізичній особі (учаснику товариства) у вигляді вартості майна, включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором з урахуванням норм пункту 170.2 статті 170 розділу IV ПКУ.
Водночас юридична особа виконує функції податкового агента лише в частині відображення доходу від операцій з інвестиційними активами у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу).
Разом з тим фізична особа зобов'язана подати річну декларацію про майновий стан і доходи у порядку, встановленому статтею 179 розділу IV ПКУ.
Слід зазначити, що статтею 36 розділу I ПКУ встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.
Iндивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).