Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 28.09.2021 р. №3597/IПК/99-00-21-03-02-06
Щодо особливостей оподаткування ПДВ операцій з реалізації майна, що перебуває у податковій заставі
Суттєво. Власник проданого з аукціону майна, що перебувало в податковій заставі, зобов'язаний визначити ПЗ з ПДВ на дату аукціону, скласти і зареєструвати в ЄРПН ПН на покупця (переможця аукціону).
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування ПДВ операцій з реалізації майна, що перебуває у податковій заставі, питання розстрочення сплати податкового боргу з ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Як викладено у зверненні, 31.03.2021 р. товарною біржею на аукціоні з продажу майна було реалізовано нежитлову будівлю, яка належала Товариству та перебувала в податковій заставі. Кошти від продажу будівлі направлені для погашення податкових зобов'язань товариства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).
Згідно з пунктом 5.3 статті 5 розділу I Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу (далі — ЦКУ).
Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами ЦКУ. Зокрема, статтями 655 і 656 ЦКУ визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правила продажу майна, що перебуває у податковій заставі, регулюються статтею 95 розділу II Кодексу та регламентуються Порядком проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 р. №518, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.06.2017 р. за №748/30616.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 розділу II Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності — шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.7 статті 95 розділу II Кодексу продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торговельні організації.
За пунктом 95.14 статті 95 розділу II Кодексу покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі купівлі-продажу, що укладається за результатами проведених торгів.
Щодо питання 1
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 14 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.
Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Постачання товарів — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).
Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлено статтею 187 розділу V Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пунктів 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платник податку — продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
База оподаткування ПДВ за такою операцією визначається виходячи з їх договірної вартості (вартості, вказаної у договорі купівлі-продажу товару, який перебуває у податковій заставі) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21 (далі — Порядок №21), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289.
До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац другий пункту 1 розділу III Порядку №21).
Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший пункту 6 розділу III Порядку №21).
Враховуючи викладене, у даному випадку при здійсненні операції з продажу на цільовому аукціоні, проведеному товарною біржею 31.03.2021 р., нежитлової будівлі, яка перебувала у податковій заставі, Товариство як продавець і власник зобов'язане визначити податкові зобов'язання з ПДВ за правилом «першої події» відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу, скласти 31 березня 2021 року податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН на покупця (переможця аукціону) та в податковій декларації з ПДВ за березень 2021 року задекларувати дані щодо здійсненої операції.
Щодо питання 2
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу та пункту 1 розділу IV Порядку №21, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Поряд з цим пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині:
обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Вимоги до граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН передбачені пунктом 201.10 статті 201 Кодексу.
Відповідальність за порушення граничних строків реєстрації та за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН визначено статтею 120-1 Кодексу.
Враховуючи вимоги пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, до Товариства не будуть застосовувати штрафні санкції за нереєстрацію (несвоєчасну реєстрацію) в ЄРПН податкової накладної, складеної 31.03.2021 р. на продаж нежитлової будівлі, оскільки дана операція була вчинена ним протягом періоду з 1 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, та граничний строк реєстрації податкової накладної припадає на період з 1 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
З урахуванням зазначеного, у випадку, якщо Товариство самостійно виправить помилки, допущені у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку до такої декларації, Товариству необхідно буде сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Щодо питання 3
Розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків здійснюється органами ДПС згідно з положеннями статті 100 Кодексу, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» (далі — Перелік №1235) та Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань та податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міндоходів від 10.10.2013 р. №574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 р. за №1853/24385 (далі — Порядок №574).
Згідно з пунктом 3.1 Порядку №574 для розстрочення податкового боргу платник податків звертається до територіального органу ДПС з письмовою заявою та відповідним економічним обґрунтуванням, яке складається з переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Підставою для відстрочення податкового боргу платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків (згідно з Переліком №1235), а також економічного обґрунтування, яке вказує на можливість погашення податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Розстрочені суми податкового боргу (в тому числі окремо — суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт 100.6 статті 100 розділу II Кодексу).
Згідно з пунктом 100.7 статті 100 розділу II Кодексу відстрочені суми податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно з пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.
Згідно з розділом II Переліку №1235 форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у частині другій статті 14-1 Закону України від 2 грудня 1997 року №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», зі змінами і доповненнями, — це обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є:
висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;
рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.
У разі підтвердження наявності обставин непереборної сили рішеннями Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затвердженими Верховною Радою України, заявник додатково подає довідку, видану відповідним місцевим органом, що має право підтверджувати наявність обставин непереборної сили. Згідно з пунктом 1.4 Порядку №574 визначення сум податкового боргу, що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи, що ведеться органами ДПС.
Відповідно до пункту 11 статті 100 розділу II Кодексу, якщо сума податкового боргу, заявлена до розстрочення (відстрочення), становить 1 мільйон гривень і більше, розстрочення (відстрочення) надається лише за умови перебування у податковій заставі майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення (відстрочення) суму податкового боргу, — у разі розстрочення (відстрочення) податкового боргу.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №574 розстрочення (відстрочення) податкового боргу можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком ДПС — без обмежень суми, територіальні органи — на суму не більше 3 млн гривень.
Згідно з пунктом 3.2 Порядку №574 за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу ДПС після подання заяви або приймає рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, або відмовляє платнику в розстроченні у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 Порядку №574, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених Порядком №574.
Рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, приймається керівником (заступником керівника) ДПС (пункт 2.3 Порядку №574).
У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом ДПС вищого рівня, орган ДПС розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення, який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу ДПС вищого рівня.
Отже, для розстрочення (відстрочення) податкового боргу платнику необхідно звернутися до податкового органу ДПС, який обліковує платіж до бюджету, та надати відповідний пакет документів.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.