Орендодавець — платник ЄП 3-ї групи за ставкою 5% надає в оренду нерухоме майно і виставляє окремі рахунки на орендні платежі та на відшкодування комунальних послуг. З такого відшкодування доводиться сплачувати ЄП, що призводить до додаткових витрат орендодавця, бо орендар не згоден доплачувати 5% до суми відшкодування. Як бути орендодавцю?
Бухгалтерський облік витрат регламентовано НП(С)БО 16.
Витрати на утримання майна, що надається в оренду з метою отримання доходу від орендних платежів, обліковуються за правилами обліку витрат на надання послуг.
Відповідно до п. 11 НП(С)БО 16, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Склад загальновиробничих витрат наведено у п. 15 НП(С)БО 16. Витрати на сплату податків там не зазначені.
Натомість податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) включаються до адміністративних витрат — п. 18 НП(С)БО 16.
Відповідно до п. 293.1 ПКУ, ставки єдиного податку для платників 3-ї групи встановлюються у відсотках до доходу.
Згідно з п. 292.1 ПКУ, доходом платника єдиного податку є:
1) для фізособи-підприємця — дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізособою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізособі та використовується в її господарській діяльності;
2) для юрособи — будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юрособи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.
Iз наведеного вище випливає, що єдиний податок за правилами НП(С)БО 16 не включається до собівартості послуг з надання майна в оренду, позаяк він справляється з доходу платника єдиного податку 3-ї групи. Відповідно, він не може бути заявлений до відшкодування орендарем у складі відшкодування ним вартості комунальних послуг, бо не входить до їх собівартості. Включити до договору оренди положення про те, що комунальні послуги відшкодовуються у сумі, збільшеній на суму єдиного податку, можна лише за згоди орендаря.
«Зайві» витрати на сплату єдиного податку зі суми відшкодування комунальних платежів виникають через те, що спрощена система не передбачає обліку витрат, а податок розраховується виключно від доходу. Якби орендодавець перебував на загальній системі, він міг би включити вартість комунальних послуг до витрат з метою оподаткування. З огляду на те, що відшкодування таких послуг збільшує дохід «загальносистемника», то з урахуванням витрат у кінцевому підсумку зі суми відшкодування комунальних послуг «загальносистемник» не сплачує податку на прибуток. А от у «єдинника» ситуація інша.
До речі, орендодавець на власний розсуд встановлює орендну плату за користування майном. I ось до вартості орендної плати можна закласти «зайві» суми єдиного податку, які сплачуються з відшкодування вартості комунальних послуг. Щоправда, така вартість може бути різна у різних місяцях, тимчасом як орендна плата зазвичай встановлюється у постійній сумі оплати за місяць.
У цьому випадку збільшення орендної плати можна передбачити у такій постійній сумі, щоб вона явно перевищувала витрати на сплату податків зі суми відшкодування комунальних платежів.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»