Підприємство надає послуги установам, що фінансуються за рахунок держбюджету. На надані послуги піприємство складає акти, але установа зазначає дату акта датою їх оплати. Наприклад, акт за послуги липня установа підписує у вересні і дату оплати зазначає датою акта. Коли послуги за такими актами відображати в обліку підприємства?
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік1, дата складання первинного документа є одним з обов'язкових реквізитів первинного документа.
1 Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік).
Водночас, відповідно до ст. 4 Закону про бухоблік, бухоблік та фінзвітність ґрунтуються в тому числі на принципі нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.
Таким чином, якщо послуги надано у липні, саме в липні їх і потрібно відображати в бухгалтерському обліку.
Подібний висновок щодо дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі надання послуг наведено і в IПК ДПСУ від 07.05.2020 р. №1840/6/99-00-07-03-02-06/IПК. Там розглянуто ситуацію, на яку дату слід виписувати податкову накладну, якщо акт виписано однією датою, а підписано іншою. Податкова визначила, що серед обов'язкових реквізитів документа, визначених п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, дати підписання документа немає. Платникам податку при здійсненні операцій з постачання послуг з метою визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно, складання податкових накладних за такими операціями треба використовувати дату складання документа (у паперовій чи електронній формі), який містить відомості про постачання послуг платником податку. Адже цей реквізит Законом про бухоблік визначено як обов'язковий для первинного документа.
Такий самий висновок читаємо і в IПК ДПСУ від 17.03.2020 р. №1112/6/99-00-07-03-02-06/IПК (див. «ДК» №17/2020). Схожий висновок міститься в листі Мінфіну від 26.12.2019 р. №35210-06-62/35178 (див. «ДК» №4/2020).
А в IПК ГУ ДПС у м. Києві від 09.09.2020 р. №3763/IПК/25-15-05-08-12 (див. «ДК» №38/2020, коментар «ДК») читаємо про дату вже дещо розмито. Так, податкова зазначає, що факт надання — отримання послуг засвідчується підписами посадових осіб обох сторін — учасників господарської операції безпосередньо в момент складання акта в електронному вигляді. Тобто таке враження, начебто акт стає первинним документом лише тоді, коли є всі підписи. А це буде на дату підпису, зробленого пізніше.
Проте, на наш погляд, безпосередньо про такий висновок, що начебто відображати акт в обліку потрібно в момент отримання другого підпису, в цій останній IПК не зазначено. Та й такий висновок суперечив би базовим нормам Закону про бухоблік, який ми навели вище.
Проблемою ситуації, що розглядається, є те, що в акті зазначено надання послуг за один місяць, приміром липень, але за домовленістю сторін дату акта проставляє замовник (держустанова) датою оплати, яка припадає на інший місяць. Тобто здається, що за буквального розуміння наведених норм Закону про бухоблік, позаяк в акті дату складання зазначено датою оплати, акт має відображатися в тому місяці, за який була оплата.
У зв'язку з цим нагадаємо один із принципів бухобліку, наведених у ст. 4 Закону про бухоблік, — принцип превалювання сутності над формою. Згідно з ним операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Цілком зрозуміло, що, по суті, послуги надано в одному місяці, а дата акта є формальною і не відповідає фактичній даті надання послуг. Тому, з нашого погляду, послуги мають відображатися в тому місяці, коли їх фактично надано. Якщо послуги надано в липні і в акті зазначено, що це послуги липня, а дату акта поставили датою його оплати (вересень), то такий акт слід відображати саме в липні, а не у вересні (на відміну від ПЗ з ПДВ, які згідно з п. 187.7 ПКУ визнаються за датою зарахування коштів).
Олександр ЗОЛОТУХІН, «Дебет-Кредит»