Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 09.10.2020 р. №4220/IПК/99-00-05-06-02-06
Щодо оподаткування ПДВ операцій з відповідального зберігання пального
Суттєво. Операція з передачі поклажодавцем пального зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об'єктом оподаткування ПДВ, а для зберігача є об'єктом оподаткування ПДВ у загальновстановленому порядку.
! Зберігачам пального
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з відповідального зберігання пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, платник ПДВ (далі — поклажодавець) планує передавати придбане пальне на відповідальне зберігання третім особам (далі — зберігачі). Договорами зберігання буде передбачатися, що поклажодавець передає, а зберігач за винагороду зобов'язується прийняти пальне на зберігання і повернути його поклажодавцю протягом терміну дії цього договору та на умовах, визначених таким договором зберігання.
Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 ЦКУ).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Згідно з підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання) та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Продаж (реалізація) товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Відповідальне зберігання — господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик (підпункт 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Таким чином, при передачі майна (зокрема, пального) на відповідальне зберігання поклажодавець передає зберігачу майно на зберігання, а зберігач надає поклажодавцю послуги зі зберігання такого майна.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, у ситуації, описаній у зверненні, операція з передачі поклажодавцем пального зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ. При передачі пального на відповідальне зберігання та при його поверненні податкові зобов'язання та податковий кредит сторонами не визначаються, а підстави для застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ відсутні.
У випадку якщо після закінчення терміну такого зберігання, що визначений у договорі, зберігач не повертає пальне поклажодавцю, то таке пальне вважається поставленим, операція з його постачання підлягає оподаткуванню ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ.
Разом з цим зазначаємо, що операція з надання послуг зі зберігання пального, переданого на відповідальне зберігання, для зберігача є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.