Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 22.07.2020 р. №3006/IПК/99-00-07-05-01-06
Щодо застосування реєстратора розрахункових операцій при реалізації супутніх товарів з використанням карткового рахунку
Суттєво. При продажу продукції власного виробництва з оплатою через інтернет-банкінг не через установу банку застосування РРО є обов'язковим з наданням споживачеві чека РРО у місці отримання ним товарів.
! Виробникам, інтернет-торгівцям
Державна податкова служба України розглянула запит щодо надання податкової консультації про застосування реєстратора розрахункових операцій при реалізації супутніх товарів з використанням карткового рахунку та у порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.
Відповідно до звернення (далі — Товариство) є виробником меблів та здійснювати торгівлю продукцією власного виробництва і проводити розрахункові операції в безготівковій формі, оплата за які буде здійснюватися з використанням послуг інтернет-банкінгу.
Чи може Товариство не застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) при здійсненні продажу продукції власного виробництва, якщо оплата за товар здійснюється покупцем з використанням послуг інтернет-банкінгу (FORPOST, LiqPay, Portmone.com) або послуг банківської та небанківських установ, шляхом переказу безготівкових грошових коштів з покупця на розрахунковий рахунок продавця із використанням ПТКС (запитання 1 — 4)?
При виконанні яких умов Товариство матиме право не застосовувати РРО при здійсненні продажу продукції власного виробництва, якщо покупець здійснюватиме оплату товару шляхом переказу безготівкових грошових коштів з платіжної картки покупця на розрахунковий рахунок продавця?
Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265).
Законом №265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Відповідно до ст. 2 Закону №265 розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону №265).
Згідно з п. 2 ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Iнтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. №13, затвердженим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за №220/28350.
Пунктом 1 ст. 9 Закону №265 передбачена можливість для суб'єктів господарювання не застосовувати РРО при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення), якщо такий суб'єкт господарювання не є підприємством торгівлі та громадського харчування та у разі проведення розрахунків у касах цих суб'єктів господарювання з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб'єкта господарювання.
Крім того, пунктом 12 статті 9 Закону №265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Також застосування РРО є не обов'язковим у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом безпосереднього внесення коштів через касу банку).
Закон України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі — Закон №675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, пп. 14 п. 1 ст. 3 Закону №675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом — укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом №675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв'язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або зі зразками товару під час укладення такого договору.
Відповідно до абзацу другого п. 1 ст. 13 Закону №675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Разом з тим продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (п. 3 ст. 13 Закону №675).
Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 р. №705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська картка, далі — ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.
Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.
Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Разом з цим, згідно з роз'ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 р. №57-0007/62082), квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону №265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.
Враховуючи викладене та наведені Товариством приклади, повідомляємо таке.
При продажу Товариством продукції власного виробництва, якщо оплата за товар здійснюється покупцем з використанням послуг інтернет-банкінгу (FORPOST, LiqPay, Portmone.com) не через установу банку, застосування РРО є обов'язковим з наданням споживачу чека РРО у місці отримання споживачем товарів.
Водночас застосування РРО є не обов'язковим при продажу Товариством продукції власного виробництва, якщо оплата за товар здійснюється покупцем шляхом переказу безготівкових грошових коштів з платіжної картки покупця на розрахунковий рахунок продавця безпосередньо через установу банку з використанням платіжного термінала (пристрою), що належить зазначеній установі банку.
Також Товариство може не застосовувати РРО у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом безпосереднього внесення коштів через касу банку).
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.