Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 27.04.2020 р. №1696/6/99-00-07-02-02-06/IПК
Щодо оподаткування сум неустойки, нарахованої нерезидентом резиденту за порушення виконання умов зовнішньоекономічного договору
Суттєво. Платник податку на прибуток має збільшити фінрезультат до оподаткування на суму штрафів, пені, неустойок, нарахованих на користь нерезидента, якщо ці суми не оподатковуються податком на доходи нерезидента.
! Платникам податку на прибуток — суб'єктам ЗЕД
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування сум неустойки, нарахованої нерезидентом резиденту за порушення виконання умов зовнішньоекономічного договору, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу для цілей оподаткування нерезидентами вважаються іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
фізичні особи, які не є резидентами України.
Згідно з підпунктами 133.2.1, 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, а також постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками на прибуток.
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Перелік таких доходів визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Враховуючи те, що штрафи, пеня, неустойка не виокремлені як окремі види доходу, що отримуються нерезидентом з джерелом походження з України, то такі виплати розглядаються у складі інших доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України (пп. «й» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 — 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (далі — міжнародний договір).
Згідно з п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникненні подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.
Водночас відсутність у зверненні, що розглядається, інформації про країну резиденції нерезидента, з якою укладено міжнародний договір України, унеможливлює надання конкретної відповіді на питання щодо застосування такого міжнародного договору.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Згідно з пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу платник податку має збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Таким чином, платник податку на прибуток згідно з вимогами пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму штрафів, пені, неустойок, нарахованих на користь нерезидента у звітному (податковому) періоді їх нарахування, у разі якщо ці суми не оподатковуються податком на доходи нерезидента.
Щодо врахування одержувачем претензії — резидентом у складі витрат суми визнаної, але не сплаченої на користь нерезидента, неустойки, то регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку) та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, питання відображення у бухгалтерському обліку витрат належать до компетенції Міністерства фінансів України.
Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.