До індивідуальної податкової консультації Головного управління ДПС у Харківській області від 27.04.2020 р. №1692/IПК/20-40-04-03-20
За загальним правилом, установленим пп. 2 п. 292.1 ПКУ, доходом юридичної особи — платника ЄП є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.
При цьому датою отримання доходу платника ЄП є дата надходження коштів платнику ЄП у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником ЄП акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ПКУ).
Крім того, згідно з п. 292.3 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником ПДВ, за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Якщо дотримуватися п. 292.3 ПКУ, який ми навели вище, то вимогу оподаткувати суму кредиторки, строк давності якої закінчився, встановлено лише для III групи і лише для тих, хто обрав ставку 3%. Зверніть увагу, що п. 292.3 ПКУ не розділяє платників ЄП на юросіб та підприємців. Тому вважаємо, що його треба застосовувати як підприємцям, так і юридичним особам.
При цьому платники I — II груп і III групи за ставкою 5% такий дохід визнавати не повинні. Але, як демонструє коментована IПК, податківці мають власну (і фіскальну) точку зору з цього приводу (на жаль, це стала позиція, див. «ДК» №18/2019).
У коментованій IПК харківські податківці доходять зовсім протилежного висновку. Вони спираються на п. 292.13 ПКУ, за яким дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ.
Своєю чергою, статтею 296 ПКУ встановлено, що юридичні особи — платники ЄП III групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ПКУ.
А далі податківці посилаються на П(С)БО, зокрема:
— п. 5 П(С)БО 15, за яким дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена;
— п. 15 П(С)БО 15 — доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню;
— п. 5 П(С)БО 11 — якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
I на підставі наведеного роблять висновок, що до доходу підприємства — платника ЄП включаються суми списаної кредиторської заборгованості, за якими минув строк позовної давності, незалежно від того, чи є підприємство платником ПДВ.
Яка позиція редакції «ДК»? Щодо включення до складу доходу в бухгалтерському обліку — тут запитань немає. Юридична особа справді визнає дохід від списання кредиторської заборгованості. А от щодо включення цієї суми до складу оподатковуваного доходу платника ЄП (за умови, що він не є платником ПДВ), ми не згодні.
По-перше, як було зазначено вище, п. 292.3 ПКУ чітко встановлено, що включення простроченої кредиторки стосується лише «єдинників», що сплачують ПДВ.
По-друге, визначення об'єкта оподаткування шляхом визначення фінрезультату за правилами бухгалтерського обліку передбачено іншою системою оподаткування (платники податку на прибуток, які керуються пп. 134.1.1 ПКУ).
У цьому випадку після закінчення строку давності за кредиторською заборгованістю надходження коштів у грошовій формі не відбувається, дохід виникає лише у бухгалтерському обліку. Виходить, що податківці вибірково застосовують положення П(С)БО, які їм вигідні.
А що кажуть суди? Як не дивно, суди щодо цього питання мають різні підходи.
Наприклад, у постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. у справі №817/1592/17 було зроблено акцент на те, що суми списаної кредиторської заборгованості включаються до доходів тільки юридичної особи — платника єдиного податку, який є платником ПДВ.
Не підпадає прострочений борг і під поняття безоплатно отриманих товарів, оскільки між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, а не договір дарування.
Проте це рішення було скасовано постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018 р. у справі №817/1592/17. Зокрема, в цій постанові зазначено, що сума кредиторської заборгованості, щодо якої не минув строк позовної давності та яка у зв'язку із ліквідацією юридичної особи — платника єдиного податку третьої групи вже не надійде кредиторам, включається до бази оподаткування єдиним податком.
Тож, незважаючи на пряму норму ПКУ, спір із податківцями можна як виграти, так і програти. Тому включати такий списаний борг до оподатковуваного доходу чи ні, кожен «єдинник» має визначати самостійно.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»