Контролери (зокрема, Держпраці) мають право вимагати від працівників усних та/або письмових пояснень щодо предмета перевірки. Але коли справа доходить до суду, такі працівники стають вже свідками. А отже, неточність в їхніх поясненнях передбачатиме кримінальну відповідальність.
Нагадаємо, що пп. 3 п. 11 нового Порядку №8231 встановлено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право, зокрема, наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання щодо законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Втім, такі пояснення працівників, хоча й можуть свідчити про порушення, все ж не є єдиним доказом порушень у сфері трудових відносин. Як правило, при оскарженні постанов про накладення штрафних санкцій за порушення, визначені у ст. 265 КЗпП, до суду останній викликає та допитує працівників, які надавали відповідні пояснення.
Так сталось і в коментованій нами справі2, проте надання пояснень працівником завершилося для нього кримінальною відповідальністю.
Тож, забігаючи наперед, зауважимо, що працівники, незалежно від того, намагаються вони вигородити себе чи роботодавця, повинні пам'ятати, що в суді вони дають не просто пояснення, а показання як свідки.
Зміст справи
Вся ця історія почалась з повідомлення від ДФС, надісланого до Держпраці. У ньому йшлося про те, що ФОП має шість магазинів і при цьому лише чотирьох офіційних працівників, що підтверджується звітом з ЄСВ.
Натомість суди зацікавились іншими обставинами — документами та поясненнями працівників щодо наявності/відсутності оформлених трудових або інших (цивільно-правових тощо) відносин.
Пояснення надавалися всіма чотирма працівниками, серед яких є фізособа 1 та фізособа 2.
Вони пояснили, що між ФОПом та такими фізособами у жовтні 2018 р. було укладено цивільно-правові договори, де ФОП виступає як «Замовник», а фізособи 1 і 2 — як «Виконавці» такої послуги: реалізація продовольчих товарів. На момент проведення інспекційного відвідування (а саме 18.10.2018 р.) обидві фізособи виконували обов'язки продавців продовольчих товарів у магазинах у м. Вознесенську та Южноукраїнську.
У наданих поясненнях фізособи 1 та 2 зазначили, що режим роботи, за яким вони працюють, такий: з 10.00 до 22.00 щодня, 14 днів через 14 днів, тобто вони виконують свою роботу у режимі, встановленому роботодавцем.
Наявність такого розкладу роботи стала для Держпраці аргументом визнати ці договори трудовими. А неправильне оформлення таких працівників — підставою для застосування штрафу.
Що вирішили суди попередніх інстанцій
У коментованій нами справі, на відміну від суду першої інстанції3, який визнав цілком прийнятними такі договори цивільно-правового характеру з продавцями, апеляційна інстанція у своїх висновках була категоричною.
1 Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 р. №823.
2 Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 р., справа №400/3054/18.
3 Рішення Миколаївського окружного адмінсуду від 17.04.2019 р. №400/3054/18.
Як показав зміст договорів ЦПХ з продавцями, жодну з умов визнання договорів цивільно-правовими не було виконано. Тому апеляційна інстанція дійшла висновку, що предметом договорів ЦПХ фактично є виконання фізособами 1 та 2 трудових функцій за конкретною професією (посадою), яку визначено Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010» та яка є в штатному розписі ФОПа, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору ЦПХ. А це відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу за визначеною однією або кількома професіями, спеціальностями, посадами відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Умови визнання договору цивільно-правовим
1. Хоча у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, проте основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором — матеріальний результат.
2. Виконавець за договором ЦПХ не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
3. Відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦКУ.
Знайшлись і додаткові аргументи на користь позиції Держпраці. Апеляційна інстанція вирішила, що фізособа -підприємець забезпечив фізосіб 1 та 2 робочими місцями та засобами праці, і це відповідає положенням ст. 21 КЗпП. Характером робіт (послуг), що їх виконували (надавали) продавці, є реалізація продовольчих товарів. А виконання/надання цих робіт/послуг у конкретному місці свідчить про те, що зазначені особи не могли самостійно, на власний розсуд, організувати свою роботу, — вони підпорядковувалися режиму роботи магазинів.
Тож апеляційна інстанція вважала, що ФОП фактично спробував підмінити трудові відносини цивільно-правовими, порушивши при цьому норми ст. 24 КЗпП.
Чи був тиск з боку інспекторів Держпраці?
Щодо двох інших працівників (назвемо їх фізособа 3 та фізособа 4) ситуація дещо складніша.
Нагадаємо, що інспектування Держпраці відбувалося саме 18.10.2018 р. I, надаючи пояснення під час перевірки, фізособа 3 зазначила, що з вересня 2018 р. проходила безоплатне стажування, а з 16.10.2018 р. з нею було укладено договір ЦПХ як з продавцем (аналогічно, як з фізособами 1 та 2).
За письмовими поясненнями фізособи 4, вона працює у магазині у м. Первомайську з грудня 2017 р. Режим роботи: з 10.00 до 22.00 щодня, 7 днів на тиждень. А трудовий договір з нею було укладено лише 10.07.2018 р.
Через кілька днів після проведення перевірки Держпраці, а саме 24.10.2018 р., фізособи 3 та 4 надали додаткові пояснення, в яких просили надані ними пояснення від 18.10.2018 р. вважати недійсними, позаяк надали їх у стані хвилювання, а самі вони є юридично необізнаним, тож не розуміли, що писали.
При цьому фізособи 3 та 4 зазначили, що надавали попередні пояснення від 18.10.2018 р. під тиском та диктовку перевіряльників (інспекторів Держпраці).
Апеляційна інстанція критично поставилася до такої зміни пояснень, а також до здійснення тиску на них з боку інспекторів Держпраці. Адже жодних доказів такого тиску ані сам ФОП, ані працівники не надали. Зокрема, до правоохоронних органів ніхто з них з цього приводу не звертався.
Зміна пояснень — кримінальна відповідальність
Особливо зацікавили пояснення саме фізособи 4, яка не просто змінила свої пояснення, а не змогла надати відповідь на прості запитання:
— з якого часу працює у магазині ФОПа?
— які умови праці та яку зарплату отримувала та за який період?
Апеляційна інстанція зазначила, що на судовому засіданні фізособа 4 пояснила суду, що з липня 2018 р. була офіційно працевлаштована у ФОПа. Пояснення від 18.10.2018 р. щодо фактичних трудових відносин із зазначеним суб'єктом господарювання з грудня 2017 р. працівниця під диктування інспекторів праці Держпраці, сильно хвилювалася, у зв'язку з чим не зрозуміла, чи її питають, з якого часу вона працює у ФОПа, чи коли відкрився магазин у м. Первомайську. Вона зазначила, що з січня 2018 р. працювала в іншому кафе, тож не могла працювати у позивача з грудня 2017 р.
Апеляційна інстанція звернула особливу увагу на те, що фізособу 4 під розписку судом було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, а також вона склала присягу говорити правду, нічого не приховуючи та не спростовуючи.
Колегія суддів не взяла до уваги посилання на те, що фізособа 4 є юридично необізнаною та не розуміла того, що пише у своїх поясненнях від 18.10.2018 р., зазначивши, що надання відповіді на запитання, з якого часу вона працює у ФОПа та щодо умов праці, не потребує наявності будь-яких юридичних знань. Крім того, жодних пояснень з приводу відсутності звернення до правоохоронних органів фізособа 4 не надала.
У зв'язку з цим у колегії суддів виникли обґрунтовані сумніви щодо правдивості наданих фізособою 4 показань як свідка 11.03.2019 р., що може свідчити про наявність у її діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 ККУ (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу).
Замість висновків
Наразі суди визнають, що пояснення працівників цілком можуть бути доказами неправомірності застосування інспекторами Держпраці штрафів. Проте самі пояснення та момент їх надання несуть певний ризик. Адже вони мають надаватися під час перевірки або під час розгляду заперечень на акт перевірки в органах Держпраці.
Подання їх лише до суду може взагалі не визнаватися доказом, а відмову від них чи кардинальну зміну може бути розцінено судом як введення суду або іншого уповноваженого органу в оману.
Тож роботодавці (ФОПи та юрособи) під час укладення трудових договорів чи договорів ЦПХ мають наперед докладно роз'яснювати працівникам усі умови: дату початку і (якщо це узгоджено одразу) закінчення відносин, графік роботи, посаду і умови оплати праці тощо. Адже все це може зацікавити перевіряльників. Надаючи відповіді, працівники не повинні плутатися, бо якщо вони не можуть чітко відповісти на прості запитання, ставиться під сумнів правдивість їх відповідей і складених про ці відносини документів.
На жаль, як свідчить практика, працівники, особливо ті, які працюють за договорами ЦПХ, справді, не завжди можуть пояснити, чим саме вони займаються. Вони не є юристами та не завжди здатні надати чіткі пояснення, чим же саме відрізняється договір ЦПХ від трудового, коли його укладено та які документи з ними оформляються на виконання таких договорів. Чимало людей називають періодичні виплати зарплатою.
Коментуючи це рішення, ми намагалися показати, що пояснення працівників мають бути виваженими та реальними, а під час їх надання працівники мають право, зокрема:
1) знати про предмет перевірки та бути ознайомленими зі своїми правами та обов'язками;
2) користуватися під час аудієнції документами, які вони оформляють під час виконання робіт/послуг чи трудових обов'язків;
3) відповідати на запитання, які мають бути зрозумілими й чіткими і які не повинні стосуватися їх особисто (особистого життя, сім'ї, доходів членів сім'ї чи майна тощо);
4) відмовитися від відповіді на запитання, які не стосуються предмета перевірки;
5) відмовити у наданні копій документів, доступу до робочого комп'ютера та інших носіїв інформації;
6) вимагати присутності безпосереднього керівника (інших свідків) під час співбесіди з інспекторами праці;
7) фіксувати факт надання пояснень засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
8) надавати усні та/або письмові пояснення за своїм вибором і залежно від ситуації;
9) за наявності тиску з боку інспектора праці звертатися до правоохоронних органів.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»