• Посилання скопійовано

Щодо порядку документального оформлення операцій з отримання послуг від нерезидента за розміщення рекламно-інформаційних матеріалів на сторінках соціальних мереж у мережі Iнтернет та з питань їх оплати

Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 08.07.2019 р. №3138/6/99-99-15-02-02-15/IПК

Щодо порядку документального оформлення операцій з отримання послуг від нерезидента за розміщення рекламно-інформаційних матеріалів на сторінках соціальних мереж у мережі Iнтернет та з питань їх оплати

Суттєво. Податківці зазначили, що первинні документи складаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.

! Суб'єктам ЗЕД

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку документального оформлення операцій з отримання послуг від нерезидента за розміщення рекламно-інформаційних матеріалів на сторінках соціальних мереж у мережі Iнтернет та з питань їх оплати і, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі — Закон №996).

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати визначені частиною другою ст. 9 Закону №996 обов'язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону №996).

Таким чином, первинні документи складаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Водночас зазначаємо, що відповідно до ст. 7 та ст. 40 Закону України від 20 травня 1999 року №679-ХIV «Про Національний банк України» (зі змінами та доповненнями) встановлення правил, форм і стандартів розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб із застосуванням платіжних інструментів належить до повноважень Національного банку України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

До змісту номеру