Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 22.02.2019 р. №680/6/99-99-15-02-01-15/IПК
Щодо поділу суб'єктів господарювання за критеріями їх розмірів
Суттєво. Критерії належності підприємств до мікропідприємств, малих, середніх або великих встановлено п. 2 ст. 2 Закону про бухоблік.
! СГ
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо отримання індивідуальної податкової консультації стосовно поділу суб'єктів господарювання за критеріями їх розмірів.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Положення ПКУ регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено поняття великий платник податків — це юридична особа або постійне представництво нерезидентів на території України, в яких обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує еквівалент 1 мільйон євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, у разі якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тисяч євро.
Нормами ПКУ не визначені поняття суб'єкта мікро-, малого та середнього підприємництва.
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, для цілей визначення тривалості перевірок застосовуються положення ст. 55 Господарського кодексу України, якою визначено належність суб'єктів господарювання до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік.
Суб'єктами мікропідприємництва є юридичні особи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Iнші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва.
Згідно з п. 46.2 ст. 46 ПКУ платник податку на прибуток разом з відповідною податковою декларацією подає квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації, з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платниками податку на прибуток, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід'ємною частиною.
Питання ведення суб'єктами господарювання бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності регулюється положеннями Закону України від 16 липня 1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон).
Критерії для підприємств щодо їх належності до мікропідприємств, малих, середніх або великих встановлено п. 2 ст. 2 Закону.
Так, мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
балансова вартість активів — до 350 тисяч євро;
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — до 700 тисяч євро;
середня кількість працівників — до 10 осіб.
Малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
балансова вартість активів — до 4 мільйонів євро;
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — до 8 мільйонів євро;
середня кількість працівників — до 50 осіб.
Середніми є підприємства, які не відповідають критеріям для малих підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
балансова вартість активів — до 20 мільйонів євро;
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — до 40 мільйонів євро;
середня кількість працівників — до 250 осіб.
Великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:
балансова вартість активів — понад 20 мільйонів євро;
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — понад 40 мільйонів євро;
середня кількість працівників — понад 250 осіб.
Якщо підприємство однієї з наведених категорій за показниками річної фінансової звітності протягом двох років поспіль не відповідає наведеним критеріям, воно належить до відповідної категорії підприємств.
Для визначення відповідності критеріям, встановленим у євро, застосовується офіційний курс гривні щодо іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі курсів Національного банку, що встановлювалися для євро протягом відповідного року.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Мінфіном, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону).
Крім того, оскільки Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику, зокрема у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375), з питання відображення в бухгалтерському обліку операцій і належності суб'єктів господарювання до відповідної категорії доцільно звертатися до Мінфіну.
Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.