До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 01.08.2018 р. №3363/6/99-99-15-03-02-15/IПК
Ситуація, що розглядається в цій IПК, цікава своєю неординарністю та до певної міри неочевидністю. Адже могло б здатися: якщо послуга з оренди (а властиво, суборенди) надається і споживається за межами України, не може бути мови про оподаткування ПДВ. I це би справді було так, якби надавачем послуги, орендодавцем був нерезидент — тоді ця послуга з оренди не потрапляла би під оподаткування ПДВ.
I такий договір оренди між резидентом і нерезидентом, найімовірніше, мав місце в цій ситуації, просто залишився поза межами розгляду цієї IПК. Адже первинний орендар, який узяв в оренду стенд на закордонній виставці, орендував його, найімовірніше, саме в нерезидента — організатора закордонної виставки. Така операція регулюється підпунктом 186.2.3 ПКУ, що його ДФС згадала у цій IПК. Тому для первинного орендаря ця послуга була звільненою від ПДВ.
А от послуга із суборенди стенда на закордонній виставці між двома її учасниками не може вважатися послугою організаторів діяльності у сферах культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг чи послугою, що надається для влаштування платних виставок, організації, облаштування та обслуговування експозиційних стендів, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів. Тому місцем її постачання згідно з пунктом 186.4 ПКУ є місце реєстрації постачальника послуги. А позаяк постачальник є резидентом, уся операція є об'єктом оподаткування ПДВ за звичайною ставкою.
Якби ж суборендар взяв згаданий стенд у суборенду в нерезидента, то, попри те що ця операція так само не могла би бути звільненою від ПДВ за пп. 186.2.3 ПКУ, її місце постачання за пунктом 186.4 ПКУ визначалося б за місцем реєстрації постачальника як за межами митної території України. А отже, в такому разі ця операція не була б об'єктом оподаткування ПДВ.
Андрій ПОРИТКО, головний редактор