Iндивідуальна податкова консультація Головного управління ДФС у м. Києві від 26.06.2017 р. №824/IПК/8/26-15-08-01-19
Щодо права підпису на податковій звітності у разі смерті засновника підприємства
Суттєво. У разі смерті засновника юрособи, який одночасно був відповідальною особою за подання податкової звітності, відповідальним за своєчасність подання звітності такої юрособи буде спадкоємець, який заявив своє право на підприємство.
! Юрособам
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо права підпису на податковій звітності у разі смерті засновника підприємства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Пунктом п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), визначено, що податкова декларація повинна бути підписана:
керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу.
У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПКУ).
Якщо податкова декларація подається податковими агентами — юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків — фізична особа, — таким платником податків (п. 48.6 ст. 48 ПКУ).
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, зокрема, особисто платником податків або уповноваженою на це особою (п. 49.3 ст. 49 ПКУ).
Згідно з частиною першою ст. 65 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, зі змінами та доповненнями (далі — ГКУ), управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (частина друга ст. 65 ГКУ).
Отже, уповноваженою особою юридичної особи, яка має право підпису податкової звітності, є особа, визначена установчими документами юридичної особи.
Відповідно до пп. 43 п. 2 ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) містяться, зокрема, відомості про смерть засновника (учасника) юридичної особи, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, відомості про смерть керівника юридичної особи та особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи.
Статтями 1216 та 1218 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV, зі змінами та доповненнями (далі — ЦКУ), встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. ст. 1220, 1261 ЦКУ спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Водночас частиною першою ст. 1285 ЦКУ визначено, що, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (частина друга ст. 1285 ЦКУ).
Слід зазначити, що у договорі управління спадщиною на особу, яка управляє спадщиною, можна покласти обов'язки, які повинен виконувати директор підприємства.
Згідно із пп. 10.1 п. 10 глави 9 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, зі змінами та доповненнями (далі — Порядок), у разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору.
Статтею 47 ПКУ визначено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до ПКУ визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Отже, у разі смерті засновника юридичної особи, який одночасно був відповідальною особою (директор/бухгалтер) за подання податкової звітності, відповідальним за своєчасність подання звітності такої юридичної особи буде спадкоємець, який заявив своє право на підприємство.
Якщо укладено договір на управління спадщиною, то відповідальним за подання звітності до контролюючого органу буде особа, яка управляє спадщиною, до подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями або до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.
У разі якщо ніхто у встановлені законодавством строки не заявив про своє право на підприємство як спадкоємець та договір на управління спадщиною не укладався, звітність до контролюючого органу не подається. З моменту набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою всі права та обов'язки такого підприємства (в тому числі подання звітності) перейдуть до територіальної громади за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини, яка буде відповідати за своєчасність подання звітності такої юридичної особи.