До індивідуальної податкової консультації Головного управління ДФС у м. Києві від 26.06.2017 р. №824/IПК/8/26-15-08-01-19
Спадкоємність звітування
Iндивідуальна податкова консультація ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2017 р. №824/IПК/8/26-15-08-01-19 (див. «ДК» №29/2017) вселяє надію на позитивні зміни в органах ДФС.
Коментована IПК справді є революційною. Ми вже звертали увагу на ситуацію, коли юрособа має єдиного засновника, він же керівник. У разі його смерті підприємство потрапляє в господарський колапс та фактично прямує до ліквідації. Адже за відсутності особливих розпоряджень на такий випадок у статуті до прийняття спадщини ніхто не може замінити/призначити керівника. Це тягне за собою й значні проблеми у податковому обліку: нікому поставити підпис на податковій звітності. А ст. 48, 49 ПКУ не передбачено випадків перенесення строків подання податкової звітності через смерть керівника та за відсутності можливості його переобрати.
Попри це, ДФС у коментованій IПК вказує на право взагалі не подавати звітність у разі, якщо ніхто у встановлені законодавством строки не заявив про своє право на підприємство як спадкоємець та договір на управління спадщиною не укладався.
Адже у разі смерті керівника та єдиного засновника відповідальним за своєчасність подання звітності такої юрособи фіскали називають спадкоємця, який заявив своє право на підприємство, або особу, яка управляє спадщиною.
Звісно, що за наявності такої IПК, навіть якщо надалі вона буде скасована чи змінена, жодних штрафів за неподання звітності (п. 120.1 ПКУ) така юрособа не заплатить (п. 53.1 ПКУ). Хіба що зобов'язання, визначені у такій звітності, але не сплачені, все-таки мають потрапити до бюджету.
Утім, на нашу думку, дослухатися до цієї поради може лише та юрособа, яка отримала цю IПК (п. 52.2 ПКУ). Усім іншим платникам податків все ж таки доволі ризиковано не подавати податкову звітність, якщо вони опинилися в аналогічній ситуації. У такому випадку варто звернутись до ДФС за письмовою консультацією — є шанс, що її зміст буде таким самим.
Щоправда, при цьому, на нашу думку, при зверненні за IПК варто конкретніше формулювати запитання з врахуванням можливих наслідків — наприклад, запитати, яким чином треба повідомити ДПI про відсутність особи, яка б заявила своє право спадщини на майно підприємства, протягом якого часу слід надати такі відомості? Адже, як свідчить практика, спадкоємець може не знати про такий несподіваний спадок, так само як і підприємство може навіть не уявляти собі, чи взагалі якась особа може претендувати на спадок. Не слід забувати, що строк для прийняття спадщини та відмови від неї — 6 місяців. У разі пропущення цього строку він може бути поновлений судом. I все це може тривати доволі довго — рік або два. I весь цей час, з огляду на висновок фіскального органу, юрособа може не подавати податкову звітність?
Загалом, ми підтримуємо цю IПК. Але слід розуміти: якщо думка фіскалів зміниться — доведеться йти до суду. I тут уже працюватимуть норми ПКУ та ЦКУ (в частині прийняття спадщини). На нашу думку, навряд чи можна буде переконати суди в тому, що в разі смерті керівника його підпис (у т. ч. електронний) є недійсним. А це може з'ясуватися лише тоді, коли ДПI не прийме податкову звітність (п. 49.3 ПКУ). Тож значно краще платник податків виглядатиме в суді, коли він усе-таки подав звітність, а ДПI її не визнала (з відповідним підтвердженням). Бажано до цієї звітності додати копію свідоцтва про смерть або надіслати пояснення в довільній формі про смерть керівника/засновника.
Тоді, маючи таку IПК та підтвердження невизнання ДПI поданої звітності, можна спокійно працювати доти, поки не знайдеться спадкоємець або майно не буде передане до територіальної громади за місцем відкриття спадщини (у разі визнання судовим рішенням спадщини відумерлою). Свої поради щодо госпдіяльності в такій ситуації ми надали в «ДК» №23/2017.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»