Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 р. №333/6/99-99-15-02-02-15/IПК
Щодо віднесення кредиторської та дебіторської заборгованостей до категорії «безнадійна» у разі укладення договору про збільшення терміну позовної давності
Суттєво. Якщо платник податку на прибуток уклав договір про збільшення позовної давності до закінчення загального терміну позовної давності 3 роки і новий термін позовної давності ще не закінчився, то така заборгованість не є безнадійною.
! Платникам податку на прибуток
Державна фіскальна служба України розглянула лист та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Щодо віднесення кредиторської та дебіторської заборгованостей до категорії «безнадійна» у разі укладення договору про збільшення терміну позовної давності.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (ЦКУ) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 259 ЦКУ позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Таким чином, якщо платник податку на прибуток уклав договір про збільшення позовної давності до спливу загального терміну позовної давності 3 роки і новий термін позовної давності ще не закінчився, то така заборгованість не є безнадійною.
Щодо відображення в податковому обліку з податку на прибуток у 2017 році заборгованості, яка набула статусу безнадійної у 2012 році, але не була списана і віднесена до доходів/витрат у 2012 році — внаслідок бухгалтерської помилки.
Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015 р., безнадійною вважається заборгованість, яка відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
У редакції Кодексу, чинній до 01.01.2015 р., порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості в умовах дії Кодексу встановлено п. 159.1 ст. 159 Кодексу.
Починаючи з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (пп. 134.1.1 и. 134.1 ст. 134 Кодексу).
Стосовно виправлення у бухгалтерському обліку помилок щодо списання кредиторської та дебіторської заборгованостей, які не були списані, вважаємо доцільним звернутися до Міністерства фінансів України, оскільки регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).