Коментар

До листа Державної фіскальної служби України від 26.05.2017 р. №13539/7/99-99-15-02-01-17

Середньозважена рентабельність

Діапазон рентабельності застосовується в межах порівняння цін або фінансових показників контрольованих операцій із фінансовими показниками кількох зіставних операцій. Середньозважене значення показника рентабельності розраховується в межах застосування методу чистого прибутку та в окремих випадках може використовуватися й для методів ціни перепродажу, «витрати плюс», і розподілення прибутку. ДФСУ у листі від 26.05.2017 р. №13539/7/99-99-15-02-01-17 (див. «ДК» №25/2017) пояснює, які показники слід брати до уваги при обрахунку тієї чи іншої рентабельності.

Середньозважене значення показника рентабельності потрібно знати під час розрахунку діапазону рентабельності для методів, які базуються на порівнянні фінансових показників контрольованої операції з фінансовими показниками зіставних юридичних осіб. Тобто середньозважене значення показника рентабельності буде розраховуватися при застосуванні методу чистого прибутку, та, залежно від результатів функціонального та економічного аналізу контрольованих операцій, в окремих випадках може використовуватись і для методів ціни перепродажу, «витрати плюс», і розподілення прибутку.

Коли потрібно визначити діапазон рентабельності за кілька років, ідеться про те, щоб обраховувати середньозважений показник рентабельності зіставної особи. До затвердження КМУ Порядку №191¹ на практиці з цим були істотні проблеми, бо реально незрозуміло, які показники мали би брати участь в обрахунку. Частина аналітиків дотримувалася позиції обрахунку середньозваженого показника рентабельності окремим компаніям у розрізі окремих років, а потім ці обраховані показники формували діапазон рентабельності (мінімальне, максимальне значення та медіана).

¹ Порядок визначення середньозваженого значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення, затверджений постановою КМУ від 29.03.2017 р. №191.

Iнформація для розрахунку діапазону рентабельності

Норми пп. 39.3.2.8 ПКУ пояснюють, що діапазон рентабельності можна обраховувати:

— або з використанням інформації про зіставні неконтрольовані операції, що здійснювалися протягом того самого звітного року, що й контрольована операція;

— або з використанням інформації про зіставних юридичних осіб на підставі даних бухобліку та фінзвітності за звітний (податковий) рік, у якому здійснена контрольована операція, або за кілька податкових періодів (років).

Iнші аналітики стояли на тому, що для обрахунку діапазону рентабельності логічніше брати середнє арифметичне значення показників рентабельності для кожного суб'єкта господарювання окремо за всі роки, потрібні для порівняння. На відміну від першого варіанта, де аналізуються усі значення показників рентабельності кожного суб'єкта господарювання за окремий рік, у другому варіанті аналізується одне середньоарифметичне значення для кожного окремо взятого суб'єкта господарювання.

Нарешті Порядок №191 розставив усі крапки над «і». Норми пп. 39.3.2.5 ПКУ передбачають декілька показників рентабельності для розрахунку діапазону. Усі вони розраховуються як відношення одного фінансового показника (чисельник) до іншого (знаменник). Порядок №191 містить формулу для визначення середньозваженого значення показника рентабельності зіставної особи:

Rcp = (SPn : SDn) х 100 ,

де: Rcp — середньозважене значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи;

Pn, Dn — дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності n-ого податкового періоду (року) зіставної юридичної особи, які використовуються під час розрахунку відповідного показника рентабельності згідно з пп. 39.3.2.5 ПКУ.

Суть цієї формули полягає в тому, що:

— визначаються певні показники рентабельності зіставної особи у розрізі кількох років як відношення одного показника (чисельника) до іншого (знаменника);

— розраховується сума чисельників та сума знаменників за ці роки;

— розраховується відношення між цими сумами у відсотках — це і буде середньозваженим показником рентабельності.

По суті, кілька звітних років розглядаються як один умовний звітний період, за який розраховується середньозважений показник рентабельності. Зверніть увагу: жодних обмежень чи вказівок, скільки років можна чи слід включати до розрахунку середньозваженого показника рентабельності. Очевидно, суб'єкт трансфертного ціноутворення має самостійно прийняти рішення. У ситуації, коли даних за окремі роки немає, такий рік до розрахунку не включається (не аналізуються показники фінансової звітності та бухобліку за такий рік).

Але зверніть увагу на п. 4 Порядку №191. У разі відсутності окремих даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які необхідні для розрахунку показника рентабельності окремого податкового періоду (року) для зіставної юридичної особи, дані за такий період не використовуються під час розрахунку середньозваженого значення показника рентабельності зазначеної особи.

Приклад Маємо 5 зіставних компаній для застосування методу чистого прибутку (на основі чистої рентабельності). Прийнято рішення використовувати фінансову звітність та дані бухобліку за 2013, 2014 та 2015 роки. Iз фінансової звітності взяті показники чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) і прибуток від операційної діяльності, на їх основі слід обрахувати показник чистої рентабельності (див. таблицю).

Таблиця

Обрахунок середньозваженого показника чистої рентабельності

Відповідно до пп. 39.3.2.5 ПКУ чиста рентабельність — це відношення прибутку від операційної діяльності до чистого доходу від реалізації (без акцизного податку, мита, ПДВ, інших податків та зборів). Тобто в чисельнику має бути показник прибутку, в знаменнику — чистий дохід (виручка).

Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор