Лист Державної фіскальної служби України від 24.04.2017 р. №5588/П/99-99-13-02-03-14
Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою — підприємцем
Суттєво. З 1 січня 2017 року ФОП (крім платників ЄП), які не отримують доходу від такої діяльності, зобов'язані сплачувати ЄСВ у розмірі, не меншому за мінімальний, незважаючи на наявність трудових відносин із роботодавцем.
! ФОП
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 1 квітня 2017 року), розглянула <...> звернення <...> щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) фізичною особою — підприємцем та повідомляє.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Крім того, згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону №2464).
Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464 (у редакції Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб — підприємців (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону №2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону №2464).
Враховуючи наведене, з 1 січня 2017 року фізична особа — підприємець (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), яка не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин із роботодавцем. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Перший заступник голови С. БІЛАН