ТОВ надає послуги нерезиденту в різних країнах — організація «круглого столу» для обговорення інвестиційних проектів. Чи обов'язково в такому разі складати акти та яке місце надання послуг визначити в акті? Чи можна спростити оформлення документів до актів-рахунків? ТОВ — резидент України регулярно отримує кошти, причому переважно це передоплата.
Навіть незважаючи на те що у запитанні йдеться про укладення ЗЕД-контракту, податковий та бухгалтерський облік його виконання здійснюватиметься за правилами чинного законодавства України.
З урахуванням змін1 приписами ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік установлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
— назву документа (форми);
1 Зміни внесені Законом України від 03.11.2016 р. №1724-VIII (введено в дію з 03.01.2017 р.).
— дату складання;
— назву підприємства, від імені якого складено документ;
— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, для первинних документів, зокрема для актів наданих послуг (виконаних робіт), складених після 03.01.2017 р., місце складання не є обов'язковим реквізитом для надання їм статусу первинного документа.
Крім того, в запитанні йдеться про те, що ТОВ надає послуги нерезиденту в різних країнах, а за таких умов місце складення акта та місце надання послуг не обов'язково мають збігатися. Як правило, сторони у ЗЕД-контракті передбачають порядок складення та підписання актів наданих послуг із визначенням місця його складення.
Відповідно до ст. 526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Відповідно до ст. 532 ЦКУ, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна;
2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
4) за грошовим зобов'язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання;
5) за іншим зобов'язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає зі суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Таким чином, на нашу думку, у разі якщо сторони не зазначать в акті ні місця його складення, ні місця фактичного виконання ЗЕД-контракту, то на статус акта як первинного документа це не вплине. Тим більше що зі змісту договору та інших документів (заявок, проміжних актів, документів про відрядження працівників, яких відряджають для надання послуг з організації «круглого столу») можна встановити, хто саме є замовником таких послуг та де саме (на території якої країни) вони надавалися.
Не матиме це значення і для мети оподаткування ПДВ.
Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 186.3 ПКУ місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема:
— консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;
— надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;
— надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті.
Отже, місцем надання послуг є місце реєстрації отримувача, і якщо він зареєстрований не в Україні, то експорт таких послуг оподатковуватиметься за ставкою 0% незалежно від місця їх фактичного надання.
Щодо можливості спрощення оформлення документів (складення самих лише актів-рахунків), то зазначимо, що у міжнародній практиці при наданні послуг зазвичай нерезиденти застосовують інвойс (англ. invoice — рахунок).
У ч. 2 ст. 6 Закону України від 16.04.91 р. №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (з урахуванням змін, унесених Законом від 03.11.2016 р. №1724-VIII) передбачено, що в разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунку (інвойса), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Загалом підтвердним документом для визначення дати та вартості наданих послуг може бути акт наданих послуг (виконаних робіт) або будь-який інший документ, оформлення якого передбачене договором. При цьому якщо сторони передбачили у ЗЕД-контракті складення саме інвойса без складення актів наданих послуг (виконаних робіт), то для обліку таких експортних послуг буде цілком достатньо наявності самого лише інвойса як підтвердного документа про їх виконання зі всіма реквізитами, встановленими ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»