Як відповідно до чинного українського законодавства оформити договір коворкінгу? Чи є якісь ризики в оподаткуванні?
Українське законодавство такого визначення не містить, утім, у перекладі з англійської мови co-working — це спільна робота. Тобто, по суті, коворкінг — це спільна оренда багатьма особами робочого місця в приміщенні.
Юридичний аспект
Перше, що цікавить майбутніх орендодавців робочих місць, — це складання договорів. Вважаємо, що коворкінг можна розглядати з точки зору оренди. У зв'язку з чим варто зауважити, що у цивільному законодавстві є норми, що окремо регулюють надання в оренду як частини приміщення, так і обладнання.
Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦКУ). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦКУ).
Відповідно до ч. 2 ст. 759 ЦКУ, законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Втім, стосовно рухомих речей, наприклад офісного обладнання, цивільне законодавство не передбачає особливостей щодо їх оренди. А тому оренда обладнання оформляється з урахуванням загальних вимог цивільного законодавства.
Щодо форми договору (усна чи письмова), то ЦКУ припускає, що договір найму може бути укладений у будь-якій формі, але за умови якщо вимоги щодо форми договору не встановлені самим ЦКУ або спеціальним законом (ст. 639 ЦКУ).
Оскільки таких вимог немає для оренди обладнання, то договір оренди обладнання можна оформлювати усно. Однак, виходячи з норм ст. 208 ЦКУ, це не стосується укладання договору між юрособами.
Що ж стосується договору оренди частини приміщення, то згідно з ч. 1 ст. 793 ЦКУ договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Якщо ж приміщення, яке надає в оренду орендодавець, він сам орендує, тоді йтиметься про суборенду частини приміщення. Згідно зі ст. 774 ЦКУ, передання наймачем речі в користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому для того, щоб здавати частину приміщення в оренду, в договорі оренди або окремому документі має міститися згода орендодавця на суборенду.
Якщо на практиці надається в оренду виключно обладнання, наприклад стіл, крісло, комп'ютер (чи без нього), стелажі, сейф, маркерна дошка тощо (вважаємо, що це здебільшого притаманне коворкінг-центрам), то орендодавцям не потрібно оформлювати договір оренди з орендарями (крім юросіб).
Якщо ж надається в оренду і частина приміщення, і обладнання, яке перебуває на території такої частини приміщення (вважаємо, що це здебільшого стосується дантистів, майстрів манікюру, педикюру, масажу, візажистів, перукарів та ін.), то тут уже йдеться про змішаний договір, який включає оренду як частини приміщення (приміром, 2 — 5 кв. м площі), так і самого обладнання.
Нагадаємо, що ч. 2 ст. 628 ЦКУ говорить:сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає зі суті змішаного договору. Тож оскільки договір оренди частини приміщення має бути оформлений письмово, то і змішаний договір оренди робочого місця також має бути оформлений письмово.
Що ж до істотних умов договору оренди, то тут варто згадати про строк і ціну (ч. 1 ст. 759 ЦКУ).
Так, плату за користування робочим місцем установлюють відповідно до кількості робочих годин або днів, протягом яких таке місце використовувалося, чи укладають договір на місяць або більше. Таким чином, плата може бути погодинною, подобовою чи щомісячною.
Також постає запитання, особливо в орендодавців, які є підприємцями-«єдинниками»1, про наявність відповідного КВЕДу для провадження такої діяльності, як коворкінг.
1 Згідно з пп. 7 пп. 298.2.3 ПКУ «єдинники» 1 — 3 групи у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у Реєстрі платників ЄП, мають перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Сюди можуть підходити два КВЕДи:2010:
— 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»;
— 77.33 «Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів».
Податковий аспект
Тут також є особливість для підприємців-«єдинників». Оскільки оренда на підставі пп. 14.1.185 ПКУ вважається послугою, підприємці — платники єдиного податку другої групи можуть надавати робочі місця в оренду тільки платникам єдиного податку (суб'єкти, які використовують загальну систему оподаткування, з кола орендарів випадають).
Усім підприємцям-«єдинникам» слід також пам'ятати, що згідно з пп. 291.5.3 ПКУ, аби й надалі залишатися на спрощеній системі оподаткування, вони мають право надавати в оренду нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких не перевищує 300 кв. м. Для всіх інших орендодавців — суб'єктів господарювання (підприємців-«загальносистемників» чи юросіб) якихось особливостей, передбачених ПКУ, при наданні в оренду робочого місця немає.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»