Лист ГУ ДФС у м. Києві від 10.10.2016 р. №6503/Ш/26-15-13-02-15
Щодо питання, чи потрібно у якості податкового агента утримувати з фізичної особи — володільця прав на торговельну марку, яка у ліцензійному договорі виступає як фізична особа, а не ФОП, податок у встановленому законодавством розмірі з сум сплаченого роялті
Суттєво. Податок на доходи фізичних осіб із сум виплаченого роялті утримується податковим агентом.
! Набувачам прав інтелектуальної власності
Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, визначені в статті 171 розділу IV Податкового кодексу України (далі — Кодекс), а саме:
особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Кодексу);
особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є (п. 171.2 ст. 171 Кодексу):
а) податковий агент — для оподатковуваних доходів із джерела їх походження в Україні;
б) платник податку — для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до пп. 170.3.1 п. 170.3 ст. 170 розд. IV Кодексу, роялті оподатковується за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (18 відсотків).
Згідно з пп. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Кодексу будь-який резидент, який нараховує дивіденди (роялті), включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (роялті).
Крім того, підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу.
Виходячи з викладеного, податок на доходи фізичних осіб із сум виплаченого роялті утримується податковим агентом.
Щодо питання, чи дозволена податковим законодавством форма розрахунків за договором на комерційні послуги з використання прав на торговельну марку у вигляді не фіксованої суми, а відсотка від обсягу виручки за проданий товар з використанням такої торговельної марки, повідомляємо.
Державна податкова справа — сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.
Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 Кодексу.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Кодексу, контролюючими органами є органи доходів і зборів — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Разом з тим функції контролюючих органів визначено статтею 19-1 Кодексу.
Отже, встановлення форм розрахунків за цивільно-правовими договорами стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання та не належить до сфери діяльності контролюючих органів.
Щодо правових наслідків, які настають, якщо сума виплат щомісячних платежів за договором на комерційні послуги з використання прав на торговельну марку перебільшать обсяг доходу, передбаченого для ФОП другої групи, з яким цей договір укладено, повідомляємо таке.
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Кодексу, до другої групи єдиного податку належать суб'єкти господарювання, фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, установленим для такої групи.
Згідно з пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, зокрема у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу.
Разом з тим п. 293.4 ст. 293 Кодексу встановлено, що для платників єдиного податку першої — третьої груп (фізичні особи — підприємці) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 відсотків.
Отже, згідно з положеннями Кодексу, відповідальність за порушення податкового законодавства, зокрема за перевищення граничного обсягу доходу, встановленого для певної групи платників єдиного податку, покладено безпосередньо на платника податку.
Заступник начальника В. ВАРГІЧ