• Посилання скопійовано

Земельний податок у підприємця на загальній системі

Підприємець-«загальносистемник» оформив договір оренди ділянки сільгосппризначення у фізособи. Крім цього, він має власну земельну ділянку. Дані про оренду та право власності щодо земельних ділянок були внесені до Держреєстру. Як і хто сплачує земельний податок за такі земельні ділянки, якщо підприємець є учасником АТО?

Відповідно до пп. 14.1.147 ПКУ плата за землю — обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок — обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ПКУ). А орендна плата в частині плати за землю сплачується лише за земельні ділянки державної і комунальної власності. Це обов'язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 ПКУ).

Щодо плати на землю за власну земельну ділянку зазначимо таке.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, землекористувачі, власники земельних часток (паїв) та власники нежитлових приміщень (їх частин) у багатоквартирних житлових будинках.

Згідно з пп. 14.1.34 ПКУ, власники земельних ділянок — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади і держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Тож власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Оскільки фізособа має у власності земельну ділянку, то вона сплачує за неї земельний податок.

Згідно з п. 281.1 ПКУ, від сплати податку звільняються:

— інваліди першої і другої групи;

— фізособи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

— пенсіонери (за віком);

— ветерани війни й особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

— фізособи, визнані законом особами, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як бачимо, учасники АТО під звільнення не підпадають, а тому вони сплачують земподаток за власні земділянки у загальному порядку. Принаймні до внесення відповідних змін до ПКУ.

Щодо необхідності сплати земельного податку за орендовані землі зазначимо таке.

Відповідно до пп. 14.1.73 ПКУ, землекористувачі — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким за законом надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Право користування землею — це право володіння та користування земельною ділянкою. Воно включає право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки (ст. 78 ЗКУ).

Згідно зі ст. 92 ЗКУ, право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку.

А згідно зі ст. 93 ЗКУ право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (ч. 8 ст. 93 ЗКУ).

Відповідно до листа ГУ ДФС у Запорізькій області від 18.04.2016 р. №330/14/08-01-13-03-16 фізособи, які оформили правоустановчі документи на земельну ділянку і які не оформили відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набули цього права відповідно до рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також за цивільно-правовими угодами, сплачують земельний податок згідно з даними Державного земельного кадастру на загальних підставах.

Цивільно-правова угода — угода між фізособою (фізособами) та іншою фізособою (фізособами) або юридичною особою (юридичними особами), або між юридичною особою (юридичними особами) та іншою юридичною особою (юридичними особами), спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Відповідно до п. 287.1 ПКУ, землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Згідно зі ст. 125 ЗКУ, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, судячи із листа, напрошується висновок, що податківці вважають, що фізособа, яка орендує землі приватної власності в іншої фізособи, є землекористувачем згідно з пп. 14.1.73 ПКУ, а отже, з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з моменту державної реєстрації цих прав, стає платником земельного податку за такі орендовані землі.

На нашу думку, це не так, бо у пп. 14.1.72 ПКУ йдеться виключно про постійних землекористувачів (тих, що користуються землями державної або комунальної власності), а не про всіх землекористувачів. Але зважаючи на таке роз'яснення податківців, радимо звернутися до ДФС за індивідуальною податковою консультацією на підставі ст. 52 ПКУ.

Подання звітності. Фізособа-підприємець подає до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю, якщо земельна ділянка використовується для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо) на підставі права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки, оформлених на фізособу-підприємця. Це відповідає нормам п. 286.2 ПКУ, за якими обов'язку подавати таку декларацію позбавлені лише фізособи.

Якщо зазначені документи оформлені на фізособу, то нараховує плату за землю (земельний податок або орендну плату) контролюючий орган, який видає платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення плати за землю за встановленою формою, у тому числі якщо така особа використовує зазначені земельні ділянки для провадження господарської діяльності.

Крім того, контролюючий орган нараховує земельний податок фізособі у разі використання нею земельної ділянки (у тому числі для провадження господарської діяльності), на яку немає відповідних документів. У такому разі грошові зобов'язання з плати за землю нараховує контролюючий орган на підставі інформації, наданої відповідними територіальними органами Держгеокадастру та Укрдержреєстру.

Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру