У ТОВ «А» через недопуск до перевірки заарештовано рахунки. ТОВ «А» (платник ЄП 3-ї групи) має кредиторську заборгованість за поставлений йому товар від іншого платника ЄП (ТОВ «Б»). Чи може такий борг сплатити інша юрособа, яка винна ТОВ «А», з урахуванням заборони негрошових розрахунків? Як це правильно оформити?
Про арешт рахунків
Нагадаємо, що відповідно до пп. 94.2.3 ПКУ арешт майна може бути застосований, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Хоча в такому випадку фіскальний орган може застосувати повний або умовний арешт майна на підприємстві, перевага все ж таки надається арешту коштів на рахунках.
На нашу думку, у разі застосування арешту майна (як правило, йдеться про умовний арешт майна, про що надсилається рішення від ДПІ) арешт коштів — це надмірний захист права фіскалів на перевірку, який не відповідає порушеному праву (йдеться про недопуск до перевірки).
Така наша позиція пов'язана з тим, що право на перевірку у разі недопуску може бути реалізовано податковим органом за результатом розгляду справи в суді (адже з погляду ВАСУ недопуск має все ж таки супроводжуватись оскарженням наказу на перевірку, на яку не допустили перевіряльників).
Натомість арешт коштів на рахунку завдає значної шкоди підприємству. Річ у тім, що адмінарешт коштів застосовується виключно за рішенням суду, і знімають його також за рішенням суду (пп. 94.6.2 ПКУ).
Зрозуміло, що весь цей процес — від дати застосування арешту коштів до дати його зняття — триває досить довго, зазвичай від одного до шести місяців. Хоча слід віддати належне адміністративним судам — вони не зволікають з розглядом таких справ ні в першій, ні в апеляційній інстанції.
Арешт коштів на рахунку фактично означає, що всі суми коштів, що надходять на рахунок, не можуть використовуватися у госпдіяльності контрагента — жодної видаткової операції. А вчасні розрахунки з контрагентами — запорука не лише успішного ведення бізнесу, але й репутації добросовісного бізнес-партнера, і це добре відомо платникам податків.
Тож доки видаткові операції за поточним рахунком заблоковано, потрібно шукати інші способи дотримання строків розрахунків з контрагентами та виконання інших зобов'язань за госпдоговорами.
Негрошові розрахунки у платників ЄП
Під час розгляду можливих варіантів закриття заборгованості на думку спадають такі варіанти, як бартер чи зарахування однорідних зустрічних вимог (якщо виконуються умови, передбачені ст. 601 — 602 ЦКУ).
Відповідно до п. 291.6 ПКУ, платники ЄП 3-ї групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Бартерна (товарообмінна) операція — це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору (пп. 14.1.10 ПКУ).
Отже, фіскальні органи стоять на позиції, що юрособи — платники ЄП 3-ї групи не мають права здійснювати бартерні операції, у тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом, ніж грошовим (ЗІР, категорія 108.01.01, відповідь на за запитання: «Чи мають право ЮО — платники ЄП третьої групи здійснювати бартерні операції (взаємозалік заборгованостей)?»).
Незмінною є позиція ДФС і щодо зарахування зустрічних вимог. Як одна із форм негрошових розрахунків взаємозалік також не підпадає під вимоги п. 291.6 ПКУ і призводить до неможливості перебувати на спрощеній системі.
Оплата третьою особою
ЦКУ передбачає можливість виконання зобов'язання іншою особою — йдеться про договори заміни сторони у зобов'язанні (відступлення права вимоги або переведення боргу). Якщо ми говоримо про заміну у зобов'язанні кредитора — йдеться про відступлення права вимоги (ст. 512 ЦКУ). Якщо заміняємо боржника — укладаємо договір переведення боргу (ст. 520 ЦКУ).
У нашому випадку стоїть завдання замінити саме боржника, який водночас є юрособою — платником ЄП 3-ї групи. Отже, оскільки наш боржник не може сплатити за поставлений товар через заарештовані рахунки, то оплатити поставлений йому товар за нього може інша особа.
За певних обставин ця особа може мати борг перед нашим «спрощенцем» в іншому зобов'язанні — скажімо, не сплатив коштів за виконані роботи.
Що з цього приводу кажуть фіскали?
Свого часу Міндоходів було, загалом, не проти1 — тоді податківці вважали, що юрособа — платник єдиного податку має право укладати договори переуступки прав вимоги за зобов'язаннями (переведення боргу) щодо відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг).
1 http://sfs.gov.ua/ebpz/103--podatok-na-dohodi-fizichnih-osib/5074.html.
А от вже ДФС категорично проти операцій такого роду. Тепер фіскали вважають, що укладення договору переуступки прав вимоги боргу юридичними особами — платниками ЄП 3-ї групи є механізмом розрахунку за правочином купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у негрошовій формі, а отже, не дає права суб'єкту господарювання застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності (ЗІР, категорія 108.01.02, відповідь на запитання: «Чи має право ЮО — платник ЄП укладати договори переуступки прав вимоги боргу щодо відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг)?»).
Ця позиція є вкрай незрозумілою. Адже якщо ми розглядаємо приклад саме постачання товару за договором купівлі-продажу, то складається враження, що податкові органи самі не розуміють, що саме вони заперечують.
Насправді у разі коли товар попередньо оплачений, але не поставлений, то заміна кредитора (постачальника) у зобов'язанні з постачання вже оплаченого товару жодним чином не змінює способу розрахунків (вимогу п. 291.6 ПКУ виконано). Адже товар вже було оплачено у грошовій формі через передоплату. І чим це порушує вимоги щодо розрахунків у грошовій формі (які вже відбулись) — зовсім незрозуміло.
Проте ситуація, про яку йдеться у запитанні — заміна боржника (переведення боргу — зобов'язання зі сплати за поставлений товар на іншу особу), справді, з погляду фіскалів є досить ризикованою.
У разі коли за поставлений «єдиннику» товар сплачує не первинний боржник, а інша особа (особа, на яку було переведено борг), постачальник, який, як зазначено в умовах запитання, також є платником ЄП, отримує кошти, а отже, розрахунок, що не відрізняється від встановленого нормою 291.6 ПКУ.
Водночас інша така особа, яка сплатила за первинного покупця товару, має укласти (у нашому випадку) договір зарахування зустрічних вимог.
Отже, враховуючи позицію фіскалів щодо неможливості зарахування зустрічних вимог, за умовами нашого прикладу, за одним договором юрособа — платник ЄП 3-ї групи виконує зобов'язання поза арештованим рахунком. Але, з іншого боку, проханням сплатити за товар за іншу особу її поставлено перед необхідністю зарахувати зустрічні вимоги за іншим договором з іншою такою особою.
Тобто, виконуючи вимоги п. 291.6 ПКУ за одним договором, така юрособа — платник ЄП 3-ї групи порушує їх за іншим зобов'язанням.
Таким чином, оскільки за умовами запитання йдеться про виконання саме грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу, що є неможливим через арешт рахунків, розрахунки в будь-який інший спосіб несуть зі собою значний ризик для перебування покупця товару на спрощеній системі.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»