Лист Державної фіскальної служби України від 04.06.2015 р. №5267/Д/99-99-17-02-02-14
Щодо вексельних розрахунків підприємців-«єдинників» (витяг)
Суттєво. ДФСУ знову нагадала, що фізособи — платники ЄП не можуть проводити розрахунки векселями, і навпаки — СГ, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва з використанням векселів, не можуть бути платниками ЄП.
! Фізособам — платникам ЄП
<...>
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
Платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п. 291.6 ст. 291 ПКУ).
Згідно з частиною шостою пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвеєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ.
Пунктом 3 ст. 333 Господарського кодексу України встановлено, що фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Відповідно до ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480 «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Статтею 4 Закону України від 5 квітня 2001 року №2374 «Про обіг векселів в Україні», зі змінами та доповненнями (далі — Закон №2374), передбачено, що видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів). Платіж за векселем здійснюється на території України тільки у безготівковій формі (ст. 6 Закону №2374). Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Таким чином, платники єдиного податку не можуть використовувати векселі як форму розрахунків. Суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва з використанням векселів, не можуть бути платниками єдиного податку.
Голова Р. НАСІРОВ