До постанови Правління Національного банку України від 24.07.2015 р. №479
Декретом про валютний контроль1 установлено обмеження щодо права фізосіб відкривати банківські рахунки за кордоном. Так, згідно з пп. «д» п. 4 ст. 5 Декрету, розміщення фізособами валютних коштів потребує індивідуальної ліцензії.
1 Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Винятком був випадок, коли такі рахунки відкриваються (і кошти на них, відповідно, кладуть самі фізособи або перераховують нерезиденти) під час перебування фізосіб за кордоном (у відрядженні, на відпочинку тощо). І фактично в законодавстві не було прописано, а що ж далі відбувається з таким рахунком і коштами в інвалюті на ньому. Так, протягом останніх двох років частина надходжень в іноземній валюті на рахунки, відкриті за кордоном, підлягала обов'язковому продажу. Але це стосувалося тільки рахунків резидентів, відкритих за кордоном на підставі отриманої індивідуальної ліцензії. Востаннє така вимога була встановлена п. 2 постанови НБУ від 03.06.2015 р. №354, і розмір надходжень, що підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку, становив 75%. От і виходило, що валютні рахунки, відкриті без отримання ліцензії, фактично ніяк не контролювалися НБУ, а валютні надходження на них обов'язковому продажу не підлягали.
Коментована Постанова №479 правила гри зробила жорсткішими. Тепер (з 28.07.2015 р. — дати набрання чинності цією постановою) розміщення валютних цінностей на рахунку, відкритому фізособою-резидентом під час її нетривалого (менше 183 днів поспіль) перебування за кордоном, після повернення цієї фізичної особи до України повинно здійснюватися на підставі індивідуальної ліцензії, яку ця особа має отримати не пізніше двох місяців з дати її повернення до України. І лише протягом цих двох місяців і, зрозуміло, самих 183 днів перебування за кордоном фізична особа має право розміщувати валютні цінності на такому рахунку без ліцензії (за винятком випадку переказу коштів з України на такий рахунок, що також потребуватиме отримання індивідуальної ліцензії).
Якщо ж перебування за кордоном перевищує 183 дні поспіль, то після повернення до України фізособа повинна отримати не пізніше двадцяти чотирьох місяців з дати її повернення індивідуальну ліцензію на подальше розміщення валютних коштів на рахунках, відкритих за кордоном.
Зверніть увагу: зазначені зміни стосуються осіб, які отримали статус резидента України. Розміщення валютних цінностей на рахунку, відкритому фізичною особою — нерезидентом, яка отримала статус резидента України, має здійснюватися на підставі індивідуальної ліцензії, яку ця особа має отримати не пізніше двадцяти чотирьох місяців з дати набуття нею зазначеного статусу.
Але щойно індивідуальну ліцензію буде отримано (у разі якщо на той час вимоги НБУ щодо обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті з-за кордону на рахунки, відкриті в закордонних банках на підставі такої ліцензії, збережуться), з дати оформлення такої ліцензії надходження в розмірі, встановленому НБУ, також підлягатимуть обов'язковому продажу.
Цікавим є те, що жодних перехідних положень Постанова №479 не містить. Не зазначено також, чи стосуються нові правила ліцензування вже відкритих без ліцензії на 28.07.2015 р. рахунків фізосіб за кордоном. Адже в цьому разі для деяких фізосіб терміни отримання індивідуальної ліцензії вже минули, а тому вони автоматично можуть стати порушниками валютного законодавства. Сподіваємося, НБУ найближчим часом надасть роз'яснення з цього питання.
Наприкінці зазначимо, що, згідно з Постановою №479, термін дії отриманої індивідуальної ліцензії на розміщення валютних коштів на рахунку в банку за кордоном для підприємців не може перевищувати 1 року, а для фізосіб-непідприємців — 3 років.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»