Розрахунки з контрагентами в іноземній валюті — характерна особливість зовнішньоекономічної діяльності (далі — ЗЕД). Про це було немало сказано, в т. ч. і на сторінках нашого видання. Мета цієї статті — підсумувати інформацію про такі розрахунки і підказати передплатникам, де можна прочитати про ті чи інші варіанти валютних розрахунків докладніше.
Те, в яких операціях можна використовувати іноземну валюту, зокрема українським суб'єктам господарської діяльності (далі — СГД), регулює в Україні держава. Таке регулювання має загальну усталену назву «валютний контроль»1.
Нормативна база, що регулює валютні розрахунки, є досить великою — тут вам і декрети, і закони, і постанови НБУ. Але основні правила такі.
Основну частину функцій валютного контролю покладено на НБУ. І лише малу частину з них (в основному фіскальну, щодо накладення штрафів за порушення термінів валютних розрахунків) виконує Міндоходів. Саме НБУ своїми постановами, щоправда, в межах чинних законів, встановлює правила здійснення валютних розрахунків українськими СГД.
Чинним законодавством окремо встановлюються:
— випадки, в яких українські СГД мають право використовувати іноземну валюту для розрахунків. Так, у межах митної території України єдиною всюди дозволеною валютою розрахунків є гривня — національна валюта України. Іноземну валюту українські СГД можуть використовувати для розрахунків із нерезидентами, для видачі авансів на закордонні відрядження своїм працівникам2, для виплати зарплати в іноземній валюті — але тільки працівникам-іноземцям і в тому разі, якщо виплату зарплати в такій іноземній валюті встановлено трудовим договором (контрактом) із таким працівником3, а також в інших випадках, окремо обумовлених чинним законодавством. У решті випадків для проведення розрахунків в іноземній валюті резидентові України потрібна індивідуальна (для разових операцій) або генеральна (для регулярних операцій) ліцензія на здійснення валютних операцій, які видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам;
1 Докладніше про валютний контроль див., наприклад, статтю Г. Бикової «Валютний контроль: межі дозволеного» в «ДК» №45/2013.
2 Див., наприклад, статтю М. Степанова «Іноземна валюта в службовому відрядженні» в «ДК» №45/2013.
3 Див., наприклад, статтю М. Степанова «Зарплата в іноземній валюті» в «ДК» №45/2013.
— форма валютних розрахунків. Розрахунки в іноземній валюті можуть бути як безготівковими (через уповноважений банк), так і готівкою. Якщо в розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торгового обороту використовується іноземна валюта, такі розрахунки здійснюють лише через банківські структури в безготівковій формі. Обмежений перелік операцій, в яких резиденти України використовують готівкову іноземну валюту, встановлено постановою НБУ від 03.05.2007 р. №200 (далі — Постанова №200);
— терміни проведення розрахунків в іноземній валюті. Так, згідно із Законом України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з метою скорочення обсягів іноземної валюти, що належить резиденту і перебуває за кордоном, встановлено граничні терміни, протягом яких:
1) передоплата, здійснена резидентом за кордон,
2) або товари, відвантажені нерезиденту з умовою післяоплати, —
мають бути повернені або заборгованість за ними має бути нерезидентом погашена.
Самим Законом такий термін встановлено в межах 180 календарних днів. Але НБУ має право такий термін або збільшувати, або скорочувати (щоправда, тимчасово, терміном на 6 календарних місяців). І ось уже понад рік в Україні діє скорочений термін розрахунків із нерезидентами в межах торгового обороту — 90 календарних днів. З 20.05.2014 р. до 20.08.2014 р. такий скорочений термін розрахунків визначено постановою НБУ від 12.05.2014 р. №270, а в період з 14.11.2013 р. до 17.05.2014 р. такий самий термін діяв на підставі постанови НБУ від 14.11.2013 р. №453.
Ті ж СГД, які порушують терміни розрахунків із нерезидентами, сплачують пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% суми недоотриманої виручки від експорту товарів або вартості недопоставленого товару з перерахованої нерезиденту передоплати за імпортним контрактом (при цьому сума пені не може перевищувати розмір такої дебіторської заборгованості в іноземній валюті). Перераховується іноземна заборгованість у гривні за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Контролем за дотриманням термінів таких розрахунків займаються уповноважені банки, що обслуговують резидента1. А пеню (за інформацією, отриманою з банків, про порушників) нараховує вже ДПІ, на обліку в якій перебуває СГД-порушник.
Зарплата і відрядження у валюті
Як зазначалося вище, СГД має право виплачувати зарплату працівникам-нерезидентам або ж видавати аванс на закордонне відрядження своїм працівникам в іноземній валюті. Причому робити це він може як у готівковій, так і безготівковій формі. І той, і інший спосіб має свої нюанси.
Так, для того щоб перераховувати такі суми в безготівковій формі, потрібно мати валютні рахунки в банках — як самому підприємству, так і його працівникові. Крім того, якщо підприємство на валютному рахунку не має коштів для перерахування таких сум, валюту доведеться купити. А купити її СГД-юрособа може лише через уповноважений банк (як посередника) на міжбанківському валютному ринку.
Видача зазначених сум готівкою жорстко регулюється Постановою №200. Щоб зняти ці суми зі свого рахунка, СГД потрібно буде подати заявку і лист-розрахунок із зазначенням П. І. Б. працівника або розрахунку сум, які потрібні готівкою. Знята з рахунків готівка іноземної валюти має використовуватися СГД виключно з тією метою, з якою вона була отримана (тобто для розрахунків із працівниками щодо зарплати і на аванс на відрядження). При цьому кошти в іноземній валюті, повернені працівником після закінчення відрядження в терміни, встановлені законодавством, повертають до банку протягом 5 банківських днів з дати їх оприбутковування в касі працедавця (п. 8.4 Постанови №200).
Кредити і позики у валюті
Кредит або позику в іноземній валюті резидент України (теоретично) може отримати як у вітчизняних фінансових установах, так і від нерезидентів. На практиці отримати валютний кредит (позику) в українському банку дуже важко, а тому більшість СГД, які одержують позикові кошти в іноземній валюті, роблять це за кордоном.
Регулюють процес отримання та повернення валютних кредитів (позик) від нерезидентів Указ Президента України від 27.06.99 р. №734/99 та постанову НБУ від 17.06.2004 р. №270. Докладніше про отримання/повернення таких позикових коштів можна прочитати в «ДК» №42/20132 і №20-21/20143, а зараз коротко розповімо про основні моменти таких операцій.
1 У порядку, встановленому постановою КМУ від 24.03.99 р. №136.
2 Стаття Г. Бикової «Процентна позика від нерезидента», «ДК» №42/2013.
3 Стаття О. ВодопІянової «Фіндопомога від засновника-нерезидента», «ДК» №20-21/2014.
Надавати кредит або позику резидентові України може будь-який нерезидент (якщо його законодавство це не забороняє). Для надання таких позикових коштів не потрібна ліцензія НБУ, навіть у разі якщо нерезидент отримає від позичальника-резидента прибуток, наприклад, у вигляді відсотків за таким кредитом (позикою). Проте зверніть увагу: якщо сума позики надходитиме (або погашатиметься) на рахунок (з рахунка) резидента-позичальника, відкритого за межами України, то резидент-позичальник повинен отримати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (п. 1.2 Положення №270).
Проте договори про отримання таких кредитів (позик) перебувають на обліку (реєструються) територіальними відділеннями НБУ. Причому подає пакет документів, необхідних для реєстрації договору, до територіального відділення НБУ не сам позичальник, а уповноважений банк, через який цей кредит (позика) буде обслуговуватися (отримуватися і повертатися). Тож потенційному позичальникові спочатку потрібно знайти нерезидента, який погодиться позичити, відтак знайти банк, який погодиться обслуговувати договір кредиту (позики), і зареєструвати його в НБУ, і лише після цього починати процедуру оформлення та реєстрації договору.
Також радимо зацікавленим особам вивчити роз'яснення територіальних відділень НБУ стосовно того, що повинен містити пакет документів для реєстрації такого договору. Зокрема, позичальникам із Києва та Київської області стане у пригоді лист Головного управління НБУ цього регіону від 31.10.2011 р. №09-202/19056.
Зверніть увагу: отримання кредитів (позик) без проходження обов'язкової процедури реєстрації договору в НБУ тягне за собою штраф у розмірі 1% суми такого отриманого кредиту (позики), перерахованого в гривні за валютним курсом НБУ на дату отримання позикових коштів резидентом (п. 2 Указу Президента України від 27.06.99 р. №734/99).
Терміни давності, бартер, відступлення вимоги в іноземній валюті
Розрахунки в іноземній валюті, хоч і істотно обмежені НБУ, мають все ж таки достатньо широкий спектр можливостей. Вони не обмежуються однією схемою: гроші — товар. У розрахунках із нерезидентом, зокрема, можливі:
— бартер (у т. ч. зарахування однорідних вимог)1. Регулює товарообмінні (бартерні) операції Закон України від 23.12.98 р. №351-XIV (далі — Закон №351);
— відступлення права вимоги (переведення боргу)2;
— анулювання боргу або закінчення термінів давності3.
1 Докладніше див. статтю О. ВодопІянової «Коли взаємозалік у ЗЕД є можливим» у «ДК» №42/2012.
2 Див. статтю Н. Канарьової «Переведення боргу в ЗЕД» у «ДК» №23/2013.
3 Див., наприклад, статтю Ю. Єгорової «Списання заборгованості в іноземній валюті» у «ДК» №20/2013.
Проте зверніть увагу: якою б не була форма розрахунків із нерезидентом, якщо вони здійснюються в межах торгового обороту, встановлені законодавством терміни розрахунків поширюються і на них. Наприклад, якщо договір із нерезидентом передбачає розрахунок бартером, то, якщо першою подією було відвантаження товарів нерезиденту, отримати товари у відповідь резидент повинен не пізніше 180 календарних днів з дати такого відвантаження (ст. 2 Закону №351). За порушення термінів таких розрахунків до резидентів також застосовуються санкції. Наприклад, за порушення термінів проведення товарообмінних (бартерних) операцій, відповідно до ст. 3 Закону №351, до порушника застосовується пеня у розмірі 0,3% вартості недоотриманих товарів (робіт, послуг), які імпортуються за бартерним контрактом. При цьому загальний розмір пені не може перевищувати розміру заборгованості нерезидента перед резидентом за раніше експортований товар.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»