Складна політична ситуація в Україні стала ще однією причиною посилення економічної кризи. Що, своєю чергою, призводить до ризику неплатежів з боку покупців товарів, які ще вчора здавалися надійними. Одним із рішень проблем розрахунків із покупцями є повернення неоплачених товарів. Які податкові наслідки такого повернення в операціях між резидентами України, розглянемо в статті.
Податкові наслідки повернення товарів
Податок на додану вартість
Відповідно до ст. 192 ПКУ, в тому податковому періоді, в якому відбувається повернення товарів, постачальник та покупець, які на момент повернення є платниками ПДВ, зобов'язані відкоригувати свої податкові зобов'язання та податковий кредит (якщо покупець ним скористався) з ПДВ пропорційно до обсягу поверненого товару.
При цьому виникають відразу кілька запитань, які статтею 192 ПКУ чітко не регламентуються.
Запитання 1: який документ є підставою для коригування ПДВ у постачальника та покупця при поверненні товарів?
Виходячи з норм п. 20 Порядку №10 у разі коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 ПКУ постачальник товарів складає розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (далі — розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний до порядку, передбаченого для податкових накладних. Але в самому ПКУ про розрахунок коригування, на відміну від податкової накладної, сказано вкрай мало. Що дає податківцям в їхніх роз'ясненнях у «Базі знань» на сайті Міндоходів України можливість по-різному тлумачити роль цього документа1, з урахуванням того, що, на відміну від податкової накладної, в розрахунку коригування покупець, який повернув товар, повинен розписатися та зазначити дату отримання розрахунку коригування.
1 Див. консультацію підкатегорії 101.07 «Чи має право продавець зменшити податкові зобов'язання, якщо покупець відмовляється підписувати розрахунок коригування та відкоригувати свій податковий кредит?».
2 Див. консультацію підкатегорії 101.07 «Чи може покупець — платник ПДВ самостійно зменшити податковий кредит у разі відмови з боку постачальника товарів/послуг надати розрахунок коригування при поверненні постачальнику товарів/послуг або поверненні покупцю попередньої оплати?».
Податківці наполягають на тому, що право продавця зменшити податкові зобов'язання з ПДВ обов'язково має бути підтверджене повністю (обома сторонами) оформленим розрахунком коригування, і виникає таке право лише після підписання цього розрахунку покупцем. А у випадку з покупцем податківці дають протилежну консультацію2, наполягаючи на тому, що зменшити свій податковий кредит, визнаний раніше при отриманні товарів, покупець зобов'язаний датою повернення таких товарів, навіть у разі якщо постачальник не надасть йому розрахунок коригування.
Не врегульовані законодавчо і дії покупця у разі ненадання постачальником розрахунку коригування, і те, на підставі якого документа покупець зменшує податковий кредит у реєстрі податкових накладних та в декларації з ПДВ, якщо не отримав розрахунку коригування. На думку автора, у випадку з покупцем Міндоходів має рацію — адже ст. 192 ПКУ вимагає зменшення податкового кредиту в разі повернення товарів без згадки про необхідність для цього отримання розрахунку коригування. А ось у випадку з продавцем Міндоходів не має рації — і в цьому разі, згідно зі ст. 192 ПКУ, право на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ виникає в податковому періоді за фактом повернення товару. Розрахунок коригування у цьому разі є документом, що підтверджує факт коригування податкового зобов'язання (у продавця) та податкового кредиту (у покупця), але не є (оскільки в ПКУ немає такої норми) прямою підставою для здійснення такого коригування ПДВ.
Виходячи з п. 20 Порядку №10 порядок складання розрахунку коригування аналогічний до порядку, передбаченого для податкових накладних, що означає: розрахунок коригування складають також за першою подією. В операції повернення товару такою подією є сам факт такого повернення. І ст. 192 ПКУ не вимагає від постачальника очікувати від покупця підписаного розрахунку коригування.
Запитання 2: який документ є підставою для коригування ПДВ у постачальника при поверненні товарів, якщо на дату такого повернення покупець не є платником ПДВ?
На практиці постачальники часто виписують розрахунки коригування, керуючись даними, зазначеними в раніше виписаній податковій накладній. Але якщо на момент оформлення розрахунку коригування ці дані вже змінилися, такий документ є юридичним анахронізмом.
На думку автора, складати розрахунок коригування потрібно виходячи з даних про покупця, актуальних на дату складання такого документа. А це означає, що в розрахунку коригування слід зазначити тип причини «02 — Постачання неплатнику податку», а в рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» — умовний ІПН «400000000000» (див. п. 11 Порядку №10). І якщо на момент складання розрахунку коригування покупець уже не є платником ПДВ, то він не отримає такого розрахунку коригування (бо він складений на неплатника ПДВ й обидва екземпляри цього документа залишаються у продавця), не буде в ньому розписуватиметься і не зобов'язаний коригувати (зменшувати) свій податковий кредит, використаний ним при постачанні товарів від продавця (до речі, покупець за такими товарами був зобов'язаний визнати податкове зобов'язання з ПДВ на підставі п. 184.7 ПКУ в останньому податковому (звітному) періоді).
Запитання 3: як бути в ситуації, якщо продавець на дату повернення товару вже не є платником ПДВ?
У цьому випадку продавець зменшити своє податкове зобов'язання вже не може, бо таке право мають лише платники ПДВ. Проте в «Базі знань» міститься консультація1, яка свідчить: у податковому періоді, в якому відбувається повернення авансу від продавця — неплатника ПДВ, покупець — платник ПДВ зобов'язаний на підставі бухгалтерської довідки відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до розділу II реєстру виданих і отриманих податкових накладних та до рядка 10.1 податковій декларації з ПДВ.
1 Див. консультацію підкатегорії 101.07 «Чи здійснюється коригування податкового кредиту платником ПДВ — покупцем, якщо на дату повернення попередньої оплати (авансу) продавець не є платником ПДВ?».
У цьому разі Міндоходав не має рації. У випадку з поверненням авансу або неоплачених товарів покупцю логічніше використовувати ст. 192 ПКУ і відкоригувати свій податковий кредит шляхом внесення коригуючих записів до рядка 16.1 (із заповненням таблиці 2 додатка Д1) декларації з ПДВ. Проте оскільки розрахунок коригування продавець на дату повернення товару вже не оформляє (через втрату статусу платника ПДВ), то заповнити таблицю 2 додатка Д1 неможливо. Саме тому Міндоходів пропонує зменшувати рядок 10.1 декларації (адже в додатку Д5, який складають до цього рядка, реквізити документів, на підставі яких відображають показники декларації, не зазначають).
З тим, що коригувати податковий кредит доведеться на підставі бухгалтерських документів, автор згоден (щоправда, обов'язку складання для цього випадку бухгалтерської довідки чинне законодавство не містить). А ось чи використовувати при цьому рядок 10.1 — вирішувати самому платникові ПДВ (бажано заручитися при цьому індивідуальною податковою консультацією з ДПІ).
Податок на прибуток
Відповідно до п. 140.2 ПКУ, у разі якщо після продажу товарів відбувається повернення проданих товарів продавцю, платники податку — продавець та покупець — здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (якщо покупець скористався правом на податкові витрати) у звітному періоді, в якому відбулося таке повернення.
У цьому разі з документальним оформленням усе просто — підставою для зменшення податкових доходів та витрат буде накладна про повернення товарів. Жодні інші документи для такого коригування не потрібні. Зменшення доходів від реалізації товарів постачальник відображає в загальному підсумку рядка 03 декларації (із заповненням рядка 03.26 додатка ІД), а зменшення витрат — у загальному підсумку рядка 06.4 (із заповненням рядка 06.4.28 додатка ІВ).
Податкові наслідки повернення об'єкта фінлізингу
Передача об'єкта у фінансовий лізинг прирівнюється з метою оподаткування до його продажу. А повернення такого об'єкта орендодавцю — до його зворотного продажу. Тож у межах цієї статті ми розглянемо і цю сферу договірних відносин.
Податок на додану вартість
Для лізингоодержувача — платника ПДВ, який повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке повернення прирівнюється з метою оподаткування до зворотного продажу лізингодавцю. Порядок визначення бази оподаткування у разі повернення об'єкта фінлізингу ПКУ не містить, ціна продажу, яка буде договірною, може визначатися на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об'єкт лізингу на дату його повернення. Саме ця ціна використовуватиметься при формуванні лізингодавцем податкового кредиту щодо об'єкта фінансового лізингу, що повертається лізингоодержувачем (див., наприклад, лист ДПАУ від 29.04.2011 р. №12261/7/16-1517-26, а також «ДК» №14/2014).
Проте якщо на момент повернення об'єкта фінлізингу у зв'язку з невиконанням умов договору (в т. ч. неплатоспроможністю орендаря) орендар не був зареєстрований платником ПДВ, орендодавець, ясна річ, об'єкт фінлізингу назад отримає, а ось право на податковий кредит — ні. Адже він «купить» такий об'єкт фінлізингу вже у неплатника ПДВ.
Але на допомогу такому орендодавцю приходить спеціальна норма, встановлена п. 189.5 ПКУ. Як правило, об'єкт фінлізингу передається орендодавцем у фінансовий лізинг іншому орендареві (рано чи пізно). Так ось, у разі такої подальшої передачі раніше поверненого від орендаря — неплатника ПДВ об'єкта у фінансовий лізинг іншому орендарю базою для оподаткування ПДВ операції з такої передачі буде лише різниця між ціною продажу (вартістю фінансового лізингу, зазначеною в договорі) та ціною придбання (сумою несплачених лізингових платежів, за якою цей об'єкт було повернено від попереднього орендаря — неплатника ПДВ у зв'язку з невиконанням ним умов договору).
Податок на прибуток
Пункт 140.2 ПКУ, що встановлює порядок перерахунку доходів або витрат у звітному періоді, в якому відбулося повернення товару, у разі повернення об'єкта фінлізингу не працює. Оподаткування податком на прибуток повернення об'єкта фінлізингу регламентується спеціальною нормою п. 153.7 ПКУ.
У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється з метою оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю.
Податковий облік операцій з продажу основних засобів (до яких належать в орендаря об'єкти фінлізингу) визначено п. 146.13 ПКУ, де сказано, що сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження — до витрат платника податку. Дохід від продажу в цьому разі визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплаченої за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення. А балансова вартість основного засобу — об'єкта фінлізингу визначається як різниця між первісною вартістю (з урахуванням переоцінки) та сумою накопиченої амортизації (пп. 14.1.9 ПКУ).
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Порядок №10 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міндоходів України від 14.01.2014 р. №10.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»