Скільки б підприємство не мало обігових коштів, керівництву завжди їх бракуватиме. Зрозуміло, що гроші повинні працювати, а не просто лежати на рахунку. Але часом виявляється, що підприємству їх бракує для оплати поставлених товарів. Саме у таких випадках і застосовують як інструмент розрахунків вексель (як власний, так і отриманий у вигляді оплати).
Юридичні моменти
Брати на себе зобов'язання і набувати права за переказними та простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи (ст. 3 Закону про векселі).
Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) (ст. 14 Закону про ЦП). Векселі можуть бути прості або переказні та бувають виключно в документарній формі.
Визначення векселів
- Простий вексель — це вексель, що містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
- Переказний вексель — це вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі.
Положення про порядок здійснення банками операцій
з векселями в національній валюті на території України,
затверджене постановою Правління НБУ від 16.12.2002 р. №508
Детальне визначення простого та переказного векселя наведено в УВЗ. Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту (ст. 11 УВЗ).
Видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за винятком фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів (ст. 4 Закону про векселі). Умову щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображають у відповідному договорі, який укладають у письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Векселі (переказні та прості) складають у документарній формі на бланках із відповідним ступенем захисту від підроблення, форму та порядок виготовлення яких затверджує Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України1 з урахуванням норм УВЗ, і вони не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені) (ст. 5 Закону про векселі).
1 Див. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.09.2013 р. №1681.
Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі (ст. 6 Закону про векселі).
Бухгалтерський облік
Оплата товарів власним векселем
Підприємство-покупець відображає придбаний товар у бухобліку за загальними правилами його оприбуткування та відповідно визнає заборгованість перед продавцем: Д-т 281 «Товари на складі» — К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Платники ПДВ відображають і податковий кредит проведенням Д-т 641 «Розрахунки за податками» — К-т 631.
Оплату товару векселем показують проведенням, за допомогою якого погашається заборгованість перед постачальником та виникає заборгованість за векселем: Д-т 631 — К-т 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті» (або К-т 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті», якщо вексель видано на строк понад дванадцять місяців або на строк, що перевищує операційний цикл підприємства).
Вексель виписується на бланку, який за потреби підприємство купує в обслуговуючому банку. Його одержання слід відобразити в обліку проведенням Д-т 209 «Інші матеріали» — К-т 631. Одночасно такий бланк суворого обліку відображають поза балансом на дебеті рахунка 08 «Бланки суворого обліку».
Бланк векселя, який було видано в рахунок сплати за товар, слід списати проведенням Д-т 949 «Інші витрати операційної діяльності» — К-т 209. Водночас вартість бланка векселя списують з позабалансового рахунка К-т 08.
Оплата за допомогою отриманого векселя
При отриманні плати за поставлені товари векселем, крім загального відображення виникнення дебіторської заборгованості, доходу та податкового кредиту, треба відобразити й отримання векселя. У цьому разі роблять проведення Д-т 341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті» — К-т 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Надалі підприємство очікує погашення такого векселя або, якщо вексель переказний, то його можна використати для оплати придбаних товарів. У такому разі буде проведення Д-т 631 — К-т 341.
Податковий облік
Податок на прибуток
Відповідно до п. 138.4 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Тож при оплаті товару векселем визнавати витрати на суму, сплачену за товари векселем, не треба. Тут діють загальні правила обліку податкових витрат.
При цьому й операція видачі векселя та його погашення також ніяк не фіксується у податковому обліку. Адже, відповідно до п. 153.9 ПКУ, вимоги п. 153.8 ПКУ не поширюються на платників податків — емітентів цінних паперів за операціями з розміщення, погашення, викупу, конвертації та повторного їх продажу, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, які видали ордерний або борговий цінний папір, при видачі та погашенні цих цінних паперів.
При отриманні векселя як плати за товари його вартість не впливає на податковий облік. Адже до доходу не включається номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених (не погашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед зазначеним платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів) (див. пп. 136.1.11 ПКУ). Дохід у податковому обліку відображають у момент відвантаження товарів, за які було отримано вексель, за загальними правилами за договірною вартістю реалізованих товарів згідно з п. 135.4 ПКУ.
Надалі, якщо ви вирішите оплатити за допомогою векселя отриманий товар, то таку операцію слід розглядати як проведення розрахунку, а не як операцію з продажу ЦП, правила оподаткування якої встановлено в п. 153.8 ПКУ.
Податок на додану вартість
Під час оплати за товари векселем діятимуть загальні правила відображення ПК з ПДВ. Так, суму вхідного ПДВ включають до податкового кредиту з ПДВ у тих випадках, коли ТМЦ використовують в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ПКУ). Нагадаємо, що ПК з ПДВ буде лише за наявності правильно оформленої податкової накладної чи інших документів, які дають право на ПК згідно з п. 201.11 ПКУ (п. 198.6 ПКУ). Датою виникнення права на податковий кредит з ПДВ буде дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка на оплату товарів, або дата отримання товарів (робіт, послуг), використаних під час ремонту орендованого ОЗ (п. 198.2 ПКУ).
Операція з видачі векселя замість оплати товару не є об'єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.1 ПКУ).
Отримання векселя при розрахунку за товари
Згідно з п. 189.7 ПКУ, у разі якщо платник ПДВ здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування ПДВ, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому п. 188.1 ПКУ, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями — така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя. При цьому врахуйте, що на сам номінал векселя, у т. ч. без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються (п. 189.8 ПКУ).
Акцизний податок
Не є об'єктом оподаткування акцизним податком операції між емітентом та платником податку з викупу і повторного продажу за кошти, розміщення, погашення, конвертації емітентом цінних паперів власного випуску, операції щодо здійснення внеску до статутного капіталу, а також операції за участю векселедавця, заставодавця та іншої особи, що видала або врахувала ордерний чи борговий цінний папір, з видачі, обліку та погашення цінних паперів (пп. 213.2.4 ПКУ). Тож у разі розрахунку за поставлений товар за допомогою власного векселя акцизного податку не буде.
А от у ситуації, коли за товар буде сплачено отриманим векселем, слід сплатити акцизний податок, бо така операція відповідає нормам пп. 213.1.7 ПКУ. На це вказується, зокрема, і в листі Міндоходів від 10.09.2013 р. №10807/6/99-99-19-04-03-15. Ставка оподаткування акцизним податком у цьому разі становить 1,5 відсотка від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі відповідно до пп. 215-1.1.4 ПКУ.
Проте постає запитання: хто має сплатити ціннопаперовий акциз? Так, згідно з п. 219.2 ПКУ, суми акцизу перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу. Податковим агентом у випадку з позабіржовими операціями з ЦП є відповідний торговець цінними паперами (ліцензіат), включаючи банк, який здійснює такі операції на підставі договору та зобов'язаний нараховувати, утримувати і сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм.
До речі, згідно з ч. 8 ст. 17 Закону про ЦП здійснювати розрахунки з використанням неемісійних цінних паперів можна без торгівця цінними паперами (до яких і належать векселі). Тож, якщо вексель буде передано як плату за товар без торговця ЦП, фактично не буде податкового агента щодо акцизного податку з ЦП згідно з визначенням, наведеним у п. 219.2 ПКУ.
Як бути в такому випадку? Вважаємо, за роз'ясненням слід звернутися до своєї податкової, як це передбачено статтями 52 та 53 ПКУ. Найімовірніше, податківці наполягатимуть, щоб акцизний податок сплатила особа, яка передає вексель як плату за товар.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- УВЗ — Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, запроваджений Конвенцією від 07.06.30 р. (чинний для України з 06.01.2000 р.).
- Закон про векселі — Закон України від 05.04.2001 р. №2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні».
- Закон про ЦП — Закон України від 23.02.2006 р. №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок».
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»