• Посилання скопійовано

Відходи та екоподаток

Підприємство недавно розпочало свою діяльність, пов'язану з виробництвом. При цьому під час роботи підприємства створюються відходи, які скидатимуться у водні об'єкти. Чи треба в цьому разі встановлювати ліміти відходів і сплачувати екоподаток? Коли вперше слід подавати звітність з екоподатку?

Платниками екоподатку є суб'єкти господарювання, зокрема юрособи, які здійснюють скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (пп. 240.1.2 ПКУ). З'ясуймо, що означає «скидати відходи безпосередньо у водні об'єкти».

Відповідно до ст. 42 ВКУ1, водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

1 Водний кодекс України від 06.06.95 р. №213/95-ВР.

Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі — це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Але вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 ВКУ). Такий дозвіл видається:

— Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями — у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

— органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями — у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено постановою КМУ від 13.03.2002 р. №321. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (п. 5 згаданого вище Порядку).

Об'єктом та базою оподаткування екоподатком є обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти (пп. 242.1.2 ПКУ).

Ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об'єкти прописано в ст. 245 ПКУ. Зокрема, крім загальних ставок, прописаних у пунктах 245.1 та 245.2 ПКУ, зазначено і ставки за скиди забруднюючих речовин, на які не встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу, застосовуються ставки податку за найменшою величиною гранично допустимої концентрації, наведеної у пункті 245.2 ПКУ (див. п. 245.3 ПКУ).

А якщо ви скидаєте забруднюючі речовин у ставки та озера, ставки податку, зазначені у пунктах 245.1 та 245.2 ПКУ, збільшують у 1,5 разу (п. 245.4 ПКУ).

Отже, навіть незважаючи на ліміти скидів забруднюючих речовин, при розрахунку екоподатку беруть фактичні обсяги скидів.

Так, суми податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, обчислюються платниками самостійно щокварталу за формулою (п. 249.5 ПКУ):

ЕП = Мі х Ні х К ,

де: Мi — обсяг скиду певної забруднюючої речовини в тоннах;

Нi — ставки податку в поточному році за тонну певного виду забруднюючої речовини у гривнях з копійками;

К — коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера.

За кожною забруднюючою речовиною платник визначає свій показник екоподатку і сумує ці показники. Таким чином отримаємо суму екоподатку до сплати.

Відповідно до п. 250.2 ПКУ, складають квартальну декларацію з екоподатку (розрахунок суми податку наводиться у додатку 3 цієї декларації1) та подають її протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу. А сам податок сплачують протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з екоподатку. Такий податок сплачують за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення (пп. 250.2.1 ПКУ). Нагадаємо, що, згідно із пп. 14.1.230 ПКУ, стаціонарне джерело забруднення — це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

1 Податкова декларація екологічного податку, затверджена наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1010.

Згідно з п. 250.5 ПКУ, платники екологічного податку перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру