Чи може сільгосппідприємство використовувати кошти зі спецрахунка на придбання:
1) ТМЦ — повністю оплата їх вартості за рахунком, включаючи ПДВ;
2) оплата тільки суми ПДВ за рахунком, а залишок — з поточного рахунка;
3) ТМЦ за рахунком від неплатника ПДВ?
Сільськогосподарські підприємства, які відповідають критеріям, установленим у п. 209.6 ПКУ, та обрали спеціальний режим оподаткування, повинні виконувати вимоги ст. 209 ПКУ. Платники ПДВ, які застосовують спецрежим, крім загальної декларації з ПДВ (з позначкою 0110), також подають податкову декларацію з позначкою «0121»/«0122»/«0123» (залежно від сфери діяльності), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період1. До такої податкової декларації включають лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого ст. 209 ПКУ.
1 Затверджена наказом Міндоходів від 13.11.2013 р. №678.
Сума ПДВ, яка декларується такими особами у рядках 25 та 25.2 декларації з ПДВ, до бюджету не сплачується, а спрямовується на спеціальний рахунок сільгосппідприємства, відкритий згідно з другим абзацом п. 209.2 ПКУ. Така сума перераховується з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПКУ (протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання декларації з ПДВ). Підтвердженням факту перерахування є подання до територіального органу Міндоходів за місцем своєї реєстрації копій платіжних доручень про фактично зараховані суми на спецрахунок. Ці копії документів подаються не пізніше останнього календарного дня місяця, наступного за звітним (податковим) періодом.
Виходячи з вимог п. 209.2 ПКУ, сума податку повністю залишається у розпорядженні такого сільгосппідприємства та використовується:
1) для відшкодування суми ПДВ, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит (визначення виробничих факторів наводиться у пп. 209.15.1 ПКУ);
2) в інших виробничих цілях, за наявності залишку такої суми податку.
Механізм акумулювання сум ПДВ на спеціальних рахунках визначено Порядком №111.
Отже, з наведеного можна зробити висновок, що є вимога цільового використання коштів зі спецрахунка, що підтверджується п. 4 Порядку №11: «У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства». Така відповідальність передбачена п. 123.2 ПКУ: додатково до штрафів, установлених п. 123.1 ПКУ, — стягнення до бюджету суми податку, що підлягав би нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє порушників від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування, відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу.
Відповідно, у сільгосппідприємств доволі часто виникають запитання щодо цільового витрачання акумульованих коштів на спецрахунках. Зокрема, чи можна їх витрачати на погашення кредитів та відсотків установам банків, на сплату заробітної плати, комунальних послуг чи оренду ОЗ тощо.
То що ж таке «інші виробничі цілі» (п. 209.2 ПКУ), на які дозволено витрачання коштів зі спецрахунка? На наш погляд, такі витрати мають бути безпосередньо пов'язані із сільськогосподарською діяльністю платника (додатково див. підпункти 209.15.2, 209.15.3 та 209.15.4 ПКУ). А підтвердженням цього будуть первинні документи бухгалтерського обліку.
Від себе зауважимо: виходити потрібно саме з виробничих цілей, що означає зв'язок таких витрат із сільськогосподарською діяльністю. Отже, щоб відповісти на запитання, що належить до «інших виробничих цілей», потрібно враховувати складову витрат виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до якої включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці (основного та допоміжного сільгоспвиробництва), загальновиробничі витрати, інші прямі витрати2.
1 Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 р. №11.
2 Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. №132.
Наприклад, на погляд контролюючих органів, «спрямування коштів з окремого рахунка (спецрахунка. — Ред.) на погашення кредиту та відсотків за кредитом (за умови цільового призначення кредиту на придбання товарів/послуг виробничого призначення) вважається цільовим використанням акумульованих коштів» («Вісник податкової служби» №20/2012, с. 38).
А ось, приміром, спрямування коштів зі спецрахунка на погашення податкових зобов'язань сільгосппідприємства не вважатиметься цільовим використанням акумульованих коштів. Адже це не пов'язано з виробничими цілями — це радше прямі зобов'язання особи.
Отже, доходимо висновку, що кошти зі спецрахунка сільськогосподарське підприємство у першу чергу використовує на погашення вартості придбаних виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит (у т. ч. і суми ПДВ, сплаченої при їх придбанні). Тобто зі спецрахунка можна оплачувати повну вартість придбаних виробничих факторів, а не тільки суму ПДВ, що припадає на цю вартість.
I лише за наявності залишку Податковий кодекс не забороняє за рахунок таких сум придбавати ТМЦ також у неплатників ПДВ. Основна вимога у застосуванні п. 209.2 ПКУ — це безпосереднє використання таких запасів (активів) у сільськогосподарській діяльності, яку здійснює платник спецрежиму оподаткування. Тож згодом, якщо за рахунок таких сум було придбано ТМЦ у платника ПДВ, суми податку відносяться до ПК і будуть відображені у складі декларації з ПДВ із позначкою «0121»/«0122»/«0123».
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»