Наше підприємство — платник ПДВ та податку на прибуток на загальних засадах — імпортувало товар, попередньо оплативши його. Після розмитнення при розвантаженні на складі було виявлено нестачу товару — всього на 10 одиниць на суму в еквіваленті 8000 грн. Як бути? Що слід робити? Як показати таку нестачу в обліку?
Облік такої нестачі залежить від того, чи визнає постачальник-нерезидент, що вона виникла з його вини. При цьому якщо ви розвантажували товар без присутності представника нерезидента або представника незацікавленої сторони, то визнання постачальником-нерезидентом нестачі з його вини є малоймовірним. Хіба що це сумлінний постачальник, і він у себе на складі виявить надлишок саме у такій кількості, яку не відвантажив вам.
Тож розглянемо два варіанти розвитку подій.
Варіант 1 — постачальник не визнає своєї провини у нестачі
У такому разі покупцеві залишається або звертатися за захистом своїх прав до суду, або погодитися з тим, що постачальник не стане відшкодовувати таку нестачу, і або шукати інших винних осіб (зокрема перевізників), або списати нестачу до відповідних витрат.
У цій ситуації виходить, що за документами, які надійшли від постачальника, підприємство отримало товар повністю. Ще й митниця засвідчила, що товар надійшов на митну територію України згідно з документами. Перевізник теж наполягатиме на тому, що він довіз товар у тій кількості, яка була завантажена. Підприємство, звісно, може звернутися до міліції за фактом крадіжки, а потім подати до суду, щоб встановити, що факт недопоставки товару справді мав місце, і з'ясувати, хто в цьому винен. Та це актуально, якщо недостача становить значну суму. А у випадку, який ми розглядаємо, судові витрати, найімовірніше, будуть більшими за суму нестачі.
Тож у цьому разі, на думку автора, варто визнати просто нестачу товару і, не вдаючись до пошуку винних осіб, списати її.
Але спочатку факт нестачі товару слід документально зафіксувати.
Для цього треба створити приймальну комісію. До її складу варто ввести керівника або його заступника, менеджера з постачання, комірника або завідувача складу. За результатами приймання товарів комісія складає акт про приймання матеріалів (форма №М-71) або ж інший документ, передбачений договором із постачальником. Саме акт форми №М-7 використовують для оформлення приймання матеріальних цінностей, щодо яких є кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника. Акт складає приймальна комісія з обов'язковою участю представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації (це може бути представник торгово-промислової палати тощо).
1 Затверджена наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193.
Після приймання цінностей акти з додаванням документів (інвойс, митна декларація, товарно-транспортна накладна) передаються: один — до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей, а другий — до відділу постачання або юридичного відділу для надсилання листа-претензії постачальникові.
Якщо товар був поштучний і він не пошкоджений, а його просто не було під час оприбуткування, звичайно, про природні причини убутку говорити не можна — це або недопоставка, або крадіжка. Але якщо вид товару дозволяє частину нестачі списати за рахунок норм природного убутку (через випаровування, усушку тощо), то покупець може скористатися цим правом.
Бухгалтерський облік
Виявлену нестачу товару відносять до інших витрат операційної діяльності та показують на дебеті субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» за фактичною собівартістю (проведення буде Д-т 947 К-т 28).
До речі, прямі (реальні) збитки від нестачі товару слід показати додатково ще й на забалансі, а саме на рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей» (п. 27 П(С)БО 9). Після цього, якщо за результатами переговорів із постачальником та перевізником керівник прийме рішення, що винної особи в такій нестачі не встановлено, із забалансового рахунка 072 списують суму виявленої нестачі товару.
Податковий облік
Податок на прибуток
Нестачі у межах норм природного убутку потраплять до витрат завдяки дозволу, встановленому в п. 140.3 ПКУ. Нестача поза межами природного убутку до податкових витрат за Податковим кодексом не потрапить, адже ці витрати не пов'язані з госпдіяльністю підприємства.
Податок на додану вартість
При списанні нестачі товару зрозуміло, що такий товар вже не буде використано в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності підприємства. А це означає відсутність права у покупця на податковий кредит з ПДВ (п. 198.4 ПКУ). Тож якщо імпорт товарів та виявлення нестачі припали на один звітний податковий період, частина ПДВ, сплачена за недовезені товари, до податкового кредиту покупця не потрапить.
Але можлива ситуація, коли розмитнення й оприбуткування товарів відбулися у різних податкових періодах (наприклад, митна декларація датована 31.01 (і розмитнення відбулося на кордоні), а згідно з ТТН товар довезли з кордону до складу покупця вже 02.02). У такому разі формально покупець має право на податковий кредит за митною декларацією у повній сумі. Але якщо він скористається таким правом, то у звітному періоді, в якому виявить нестачу, зобов'язаний буде нарахувати податкове зобов'язання з ПДВ за п. 198.5 ПКУ.
Як прописано у п. 198.5 ПКУ, платник ПДВ зобов'язаний нарахувати ПЗ з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми сплаченого (нарахованого) ПДВ були включені до складу ПК, якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема:
— в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків з пп. 196.1.7 ПКУ);
— в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ПКУ та міжнародних договорів (угод) (крім випадків з пп. 197.1.28 ПКУ);
— в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
А в п. 189.1 ПКУ сказано, що база для нарахування ПЗ з ПДВ визначається за товарами/послугами — виходячи з вартості їх придбання. Тож базою для нарахування ПЗ з ПДВ тут буде саме вартість придбання товарів (у сумі нестачі), а не їхня митна вартість.
ПЗ з ПДВ визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах. У нашому випадку таким документом буде акт про приймання матеріалів форми №М-7, і саме на дату його формування слід буде нарахувати ПЗ з ПДВ.
При нарахуванні ПЗ, виконуючи вимоги п. 198.5 ПКУ, виписуємо ПН відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 01.11.2011 р. №1379.
Варіант 2 — постачальник визнає свою вину у нестачі
Це можливо у тому разі, якщо представник нерезидента був присутній при вивантаженні товару на склад покупця або умовами договору передбачено, що незацікавлена особа (наприклад представник торгово-промислової палати тощо) може засвідчити факт недопоставки товару. Також можливо, що за результатами власної перевірки постачальник-нерезидент виявить у себе на складі надлишок, а отже — що товар фактично не було відвантажено.
Факт нестачі також варто засвідчити документально. Таким документом може бути акт про приймання матеріалів (форма №М-7).
Але як бути зі сплаченими митом та ПДВ при розмитненні товару? Звісно, коли ми тільки проходили процедуру розмитнення, ми вказували митникам, що з кількістю товару все гаразд. А тепер виходить недостача, не зафіксована митницею, а отже, до бюджету сплачено надлишкову суму податків та мита. Оскільки мало хто любить визнавати свої помилки, то митниця, найімовірніше, не погодиться визнати факт недопоставки товарів. У такому разі можна спробувати через суд змусити митників перерахувати митну вартість і суму до сплати мита і ПДВ та відповідно вимагати повернення надміру сплачених податків.
Про коригування митної вартості та податкові наслідки з ПДВ у такій ситуації ми писали в «ДК» №1/2013. Але це актуально лише за умови, що нестача та переплата податків і мита є значною і судові витрати будуть економічно виправданими. Якщо ж ні — то, напевно, не варто витрачати час та зусилля.
Якщо постачальник-нерезидент визнає, що певну кількість товару не було відвантажено, то вимагайте повернення зайво сплачених коштів.
При цьому, на думку автора, не варто зараховувати такі кошти як передоплату за майбутні поставки. Адже у такому разі слід пам'ятати про встановлені чинним законодавством строки розрахунків із нерезидентами в іноземній валюті у межах торгового обороту.
Нагадуємо, що, відповідно до вимог ст. 2 Закону №185, при імпорті всі операції з постачання товарів (робіт, послуг) нерезидентом, за умови що була попередня оплата за такі товари (роботи, послуги), потрапляють під валютний контроль. На такі операції поширюється 90-денний граничний термін розрахунків (установлений постановою Правління НБУ від 14.11.2013 р. №453, яка діє з 20.11.2013 р.). Отже, контрагент-нерезидент має 90 днів з дня отримання передоплати за товари для їх поставки резиденту. Якщо він не встиг, тоді резидент сплачуватиме пеню за кожен календарний день після дня закінчення граничних строків (враховуючи і день отримання коштів на рахунок у разі їх повернення, поставки товарів (робіт, послуг) від нерезидента (ст. 4 Закону №185). Пеню нараховують у розмірі 0,3% від суми вартості несвоєчасно поставлених товарів в інвалюті, перерахованої у гривні за курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
Відлік зазначених 90 календарних днів починається з дня, наступного за датою авансового платежу або виписування векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються (ст. 2 Закону №185 та п. 3.2 Iнструкції №136).
А тому, якщо наступна поставка товарів від такого нерезидента протягом 90 днів з дня оплати зазначених коштів не передбачається, треба, щоб постачальник просто повернув зайво сплачені кошти.
Облікові нюанси
Оскільки нерезидент визнав недопоставку товарів, їх слід відобразити у бухобліку на фактичну суму (кількість) згідно з актом. У податковому обліку з податку на прибуток вартість недопоставлених товарів не відображається.
Податок на додану вартість
Якщо ви не подаватимете до суду для коригування митної вартості товару у зв'язку з нестачею, то й коригувати ПК з ПДВ підстав немає. Слід також врахувати думку податківців з ДПС у Сумській області, висловлену у листі від 22.02.2013 р. №2024/10/15-307. Вони зазначають, що коригування податкового кредиту, сформованого при ввезенні (імпортуванні) товару, у разі подальшого виявлення нестачі товару ПКУ не передбачено. Але у тому самому листі податківці наголошують: якщо ви скористаєтеся правом на ПК з ПДВ за товарами, які не використаєте у господарській діяльності (тобто недовезеними), то повинні будете визнати і ПЗ з ПДВ (за п. 198.5 ПКУ).
Тож і в цьому разі краще нарахувати ПЗ з ПДВ за виявленою нестачею за правилами п. 198.5 ПКУ або ж не визнавати ПК з ПДВ на таку суму (про це див. вище).
Звісно, це думка територіального органу Міндоходів, до того ж висловлена у листі, тому, оскільки у ПКУ та решті нормативних актів це питання не врегульоване, обережним платникам податку варто звернутися до органу Міндоходів за індивідуальною податковою консультацією (згідно зі ст. 52 ПКУ).
Нормативна база
- Закон №185 — Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
- Iнструкція №136 — Iнструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. №136.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»