Наше підприємство (платник податку на прибуток на загальних підставах та платник ПДВ) займається внутрішніми вантажними перевезеннями. Податківці під час перевірки зняли з податкових витрат усе придбане і списане згідно з нормами та за подорожніми листами дизпаливо, використане під час перевезень товарів за замовленням, через відсутність товарно-транспортної накладної. Зауважимо, що замовникам перевезень ТТН не видавались. Але у нас є складені належним чином акти виконаних робіт, в яких обома сторонами договору перевезення зафіксовано конкретні дати здійснення перевезень, зазначено маршрут перевезення. Ну і, звісно, у нас є подорожні листи, які підтверджують списання пального. При цьому податківці взагалі погрожують зняти витрати й у замовника послуг на підставі того, що немає ТТН. Чи правомірні дії податківців?
Документування у перевізника
Як зазначено у п. 138.2 ПКУ, податкові витрати визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку затрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку, та інших документів, встановлених р. II ПКУ. Крім того, згідно з абз. 1 п. 44.1 ПКУ з метою оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому взагалі забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами, наведеними в абзаці 1 п. 44.1 ПКУ.
Мало того, заборонено відносити до податкових витрат затрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 ПКУ).
А от дохід від надання послуг вантажоперевізник визнає за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг (п. 137.1 ПКУ).
Тож головне — щоб усі витрати були підтверджені документально. Конкретного переліку документів (найменування документів, їх форми, тощо), якими мають бути підтверджені понесені витрати, у ПКУ не надано.
У цьому разі документом, що фіксує витрати на пальне, буде якраз подорожній лист — його форму затверджено Наказом №488/346. Мало того, у підкатегорії 102.07.20 ЄБПЗ фахівці Міндоходів також зазначають, що списання пально-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 10.02.98 р. №43.
Крім того, витрати палива будуть пов'язані із госпдіяльністю підприємства. Адже підприємство від наданих послуг отримало дохід (перевіряльники ж не вимагають зняти і дохід). А як ми знаємо, якщо є дохід, то за наявності підтвердних документів (у нашому випадку — подорожнього листа) будуть і витрати, пов'язані із госпдіяльністю.
Тож для списання витрат на пальне достатньо подорожнього листа вантажного автомобіля.
Тут додатково варто врахувати п. 1 Правил №363, де, зокрема, згадано, що ТТН — єдиний документ для всіх учасників транспортного процесу, призначений, зокрема, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт. А відповідно до п. 11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є, зокрема, ТТН та подорожні листи.
Крім того, згідно з п. 1 Переліку №207, водій, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зокрема, повинен мати ТТН.
А в пункті 2 Наказу №488/346 і взагалі зазначено, що ТТН зобов'язані використовувати всі суб'єкти господарської діяльності незалежно від форм власності.
Найімовірніше, враховуючи наведені вище норми, ваші податківці і вирішили, що списувати витрати палива слід, зокрема, і за наявності ТТН.
Та от ТТН не засвідчує понесення витрат на паливо. Максимум, що такий документ дає, — це фіксацію самого факту перевезення та населених пунктів, до яких було здійснено перевезення. Але така інформація є і в подорожньому листі.
Мало того, у самому ПКУ не зазначено прямого зв'язку податкових витрат з наявністю чи відсутністю ТТН. А от п. 140.5 ПКУ і взагалі забороняє встановлювати додаткові обмеження щодо складу витрат платників податків. Та й Наказ №488/364, яким встановлено форму ТТН, не зареєстрований у Мін'юсті. Тож виходить, що його не обов'язково застосовувати підприємствам, що не входять до сфери управління Мінтрансу та Мінстату.
Крім того, як ми зазначали вище, в ЄБПЗ є роз'яснення, де чітко встановлено, що паливо списують саме за подорожніми листами, і жодної згадки про ТТН.
Обов'язкові реквізити первинного документа
Найменування підприємства, установи, від імені яких складено документ;
назва документа (форми);
дата і місце складання;
зміст та обсяг господарської операції;
одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі);
посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пункт 2.4 Положення №88
Документування у замовника
Тепер щодо права на витрати вашого контрагента. Гадаємо, вашому контрагенту не слід непокоїтися, адже підставою для відображення витрат на послуги перевезення буде виданий вами акт виконаних робіт (наданих послуг). А от для вас такий документ фіксує час визнання доходу.
Зауважимо, що головне для вашого контрагента, — щоб у такому акті були всі необхідні для первинних документів реквізити (п. 2.7 Положення №88).
Але слід врахувати, що в ЄБПЗ (підкатегорія 102.07.04) є роз'яснення від спеціалістів Міндоходів, де вони наполягають, що витрати за послугами з перевезення можна віднести до податкових за наявності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автотранспортом, у т. ч. товарно-транспортної накладної.
Та от, як ми уже зазначали вище, ТТН не такий обов'язковий до застосування документ, як цього хотіли б податківці.
Тож вважаємо дії податківців неправомірними, і ви цілком можете їх оскаржувати в адміністративному або судовому порядку.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Наказ №488/346 — Наказ Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».
- Правила №363 — Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. №363.
- Перелік №207 — Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 р. №207.
- Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»