Лист Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.06.2013 р. №1131/10/06-4-08
Щодо окремих питань, пов'язаних із застосуванням звичайних цін (витяг)
Суттєво. Вимога щодо застосування звичайних цін поширюється на операції з пов'язаними особами, особами, які не є платниками податку на прибуток або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.
! Платникам податку на прибуток
Головне управління Міндоходів у м. Києві розглянуло <...> лист від 16.05.2013 р. №27 щодо окремих питань, пов'язаних із застосуванням звичайних цін, і в межах своїх повноважень повідомляє.
1. Пунктом 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), установлено, що звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) бартерних операцій;
б) операцій з пов'язаними особами;
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Зокрема, згідно з пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Відповідно до пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Кодексу витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Кодексу).
З урахуванням викладеного вимога щодо застосування звичайних цін при формуванні доходів та витрат поширюється на операції з пов'язаними особами, особами, які не є платниками податку на прибуток або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.
Тобто при обчисленні об'єкта оподаткування дохід від продажу товарів (робіт, послуг) фізичним особам визначається з договірної ціни товарів (робіт, послуг), але не меншої за звичайну ціну, що діяла на дату продажу, оскільки покупці товарів (робіт, послуг) — фізичні особи не є платниками податку на прибуток.
2. Пунктом 39.2 ст. 39 Кодексу встановлено, що визначення звичайної ціни у випадках, установлених цим Кодексом, здійснюється за одним із методів, зазначених у цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
б) ціни перепродажу;
в) «витрати плюс»;
г) розподілення прибутку;
ґ) чистого прибутку.
При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
При цьому умови визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, установлених цим пунктом.
Пунктом 3 Порядку укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування, розробленого відповідно до п. 39.16 ст. 39 Кодексу та затвердженого постановою КМ України від 22.08.2012 р. №787 (далі — Порядок), передбачено, що звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених п. 39.2 ст. 39 Кодексу, в установленій послідовності, за умови що кожен наступний метод застосовується у разі, коли така ціна не може бути визначена за попереднім методом.
Згідно з пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Кодексу податкове законодавство України ґрунтується на принципі рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
Враховуючи принципи побудови податкового законодавства, метод визначення звичайної ціни здійснюється шляхом їх установленої послідовності, а саме: якщо звичайна ціна не може бути визначена за методом «порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу)», то може бути застосований наступний метод — метод «ціни продажу». <...>
Заступник начальника ГУ Міндоходів у м. Києві О. ОНИЩЕНКО