Лист Міндоходів від 13.05.2013 р. №1101/Н/99-99-15-04-01-14
Враховуючи, що КпАП у ст. 38 встановлює різний порядок обчислення строків давності притягнення до адмінвідповідальності у разі вчинення звичайного (разового) або триваючого правопорушення, на практиці часто виникають запитання, чи є ті чи інші правопорушення у сфері справляння податків разовими чи триваючими.
У коментованому листі Міндоходів дає кваліфікацію цілої низки правопорушень як разових.
Отже, Міністерство зазначає, що до адміністративних правопорушень, що мають разовий характер (тобто не є триваючими), зокрема, належать:
— несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків (статті 163-1, 164-1 КпАП);
— несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (ст. 163-2 КпАП).
Днем вчинення згаданих адмінправопорушень Міндоходів визначає день порушення граничного строку подання декларації або платіжного доручення (законодавство встановлює чіткі граничні строки сплати податку або подання декларації, тож дата вчинення порушення завжди є відомою). Оскільки ці правопорушення не є триваючими, строки давності накладення адмінстягнень за них обчислюються з моменту вчинення, а не з моменту виявлення.
Однак наголосимо, що адмінсправи за правопорушеннями за ст. 164-1 КпАП (неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку) розглядають податкові органи (ст. 234-2 КпАП). Строк давності за ними становить 2 місяці з моменту вчинення. Щодо цих адмінправопорушень звернімо увагу на те, що йдеться про декларацію про доходи громадян. За несвоєчасне подання податкових декларацій юрособами (наприклад, з ПДВ, податку на прибуток підприємства) адмінвідповідальність посадових осіб не встановлено.
Що ж до адміністративних справ за ст. 163-2 КпАП (неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), то їх розглядають у судовому порядку (ст. 221 КпАП). Строк давності за ними дещо збільшено і становить 3 місяці з моменту вчинення (згідно зі ст. 38 КЗпП). Зауважимо, що адмінвідповідальність за таким правопорушенням встановлено не за несплату чи неповну сплату податків і зборів, а саме за несвоєчасне подання платіжних доручень. Отже, на наш погляд, у разі коли платіжні доручення до банку подано своєчасно, але на меншу суму або з помилковими реквізитами, складу правопорушення немає.
До триваючих адмінправопорушень у сфері оподаткування Міндоходів відносить порушення, які може бути виявлено лише під час перевірки (відсутність обліку доходів і витрат, для яких установлено обов'язкову форму обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухобліку об'єктів оподаткування, його ведення з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Цікаво, що датою виявлення такого триваючого порушення, на думку Міністерства, є дата складання акта перевірки. I саме з цієї дати обчислюється строк давності для накладення адмінстягнення. Щодо наслідків закінчення строку давності зазначимо, що після його закінчення адмінстягнення (штраф) не може бути накладене навіть за наявності складу правопорушення. Докладніше про порядок притягнення до адмінвідповідальності йшлося у нашій статті у «ДК» №40/2012.
Нагадаємо також, що коли за результатами перевірки було встановлено факт правопорушення, пов'язаного з донарахуванням податків і зборів, і внаслідок перевірки винесено податкове повідомлення-рішення та складено протокол про адмінправопорушення, то посадовим особам підприємства, що планує оскаржити донарахування (податкове повідомлення-рішення), доцільно також заперечувати факт вчинення адмінправопорушення, підписувати протокол із зазначенням у поясненнях про свою незгоду. Про відповідну незгоду, із наданням необхідних доказів, слід зазначити і під час розгляду адмінсправи у суді. Адже коли у рішенні суду загальної юрисдикції (місцевого суду) у справі про адмінправопорушення буде встановлено певні факти, вони вважатимуться доведеними для відповідного окружного адмінсуду, що розглядатиме справу про оскарження податкового повідомлення-рішення.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор