Лист Міндоходів від 03.06.2013 р. №4730/5/99-99-15-01-05-16
Уявімо собі ситуацію, коли на підприємстві (будь-якої організаційно-правової форми) органом управління є рада директорів або президія, що складається з кількох директорів на чолі з головою ради чи президентом.
Як у такому разі визначити відповідальну посадову (службову) особу для притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності? Адже ми всі звикли до простішої організації керівництва юрособою — один керівник (директор).
Міндоходів у коментованому листі звертає увагу на те, що згідно з нормами примітки до ст. 364 КК України службовими особами (у статтях 364, 365, 368, 368-1, 369 Кримінального кодексу) є особи, які, зокрема, обіймають постійно або тимчасово в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Визначення посадової особи органів управління товариства наведено у статті 23 Закону України «Про господарські товариства». Зокрема, посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу.
Відповідно до статей 163-2, 164-2, 164-4, 165-1 і 186-3 КпАП до посадових осіб виходячи з узагальненої практики органів, що розглядають справи про адмінправопорушення, належать службовці підприємств, установ та організацій, що мають право здійснювати у межах своєї компетенції владні організаційно-розпорядчі дії, що мають юридично значущі наслідки (наприклад, давати обов'язкові вказівки, розпоряджатися кредитами, наймати і звільняти працівників, вживати заходів заохочення та дисциплінарного впливу).
Міндоходів, наприклад, доходить висновку, що в наведених нами випадках, коли управління товариства здійснює рада директорів чи президія, до посадових осіб з метою притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності слід віднести керівників підприємства (голову правління, президента, гендиректора, директора, заступника директора, головбуха) незалежно від форм власності підприємств. З огляду на цей висновок адмінпротоколи, як для нашого випадку, слід складати на всю раду директорів разом із головою чи президентом, який її очолює.
А ми, зі свого боку, пропонуємо в таких випадках для початку зазирнути до установчих документів: адже при створенні ради директорів слід розуміти, що кожен директор відповідає за якусь ділянку роботи (її напрям). Тож компетенція та повноваження кожного директора з ради директорів докладно виписуються в установчих документах та посадових інструкціях. Принаймні ця позиція грунтується на приписах таких норм, як ч. 1 ст. 88 ЦКУ, ч. 2 ст. 57 ГКУ, ст. 4 та ст. 51 Закону України «Про господарські товариства».
Хоча слід визнати, що в певному сенсі Міндоходів має рацію. Адже цілком можливо, що особа, яка отримала посаду директора в раді директорів, наділяється відповідними організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями. У такому разі вона справді може бути посадовою особою.
Проте на практиці трапляються й інші ситуації — рада директорів за окремими ділянками чи напрямами госпдіяльності ухвалює рішення шляхом голосування. Тоді кого вважати посадовою особою для притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності — всю раду директорів на чолі з головою? Адже в таких ситуаціях не виключено, що контракти чи угоди за результатами такого голосування підписує особа, яка навіть не належить до ради (менеджер чи керівник структурного підрозділу).
Водночас, якщо говоримо про відповідальність за доручену ділянку чи напрям, слід нагадати й про таку складову правопорушення, як вина. Від цього й залежатиме, хто саме буде нести відповідальність — конкретний директор чи вся рада директорів на чолі з головою ради.
Зрозуміле одне: чинне законодавство України має величезні та незаповнені прогалини, які неможливо усунути ні застосуванням аналогії закону, ні застосуванням аналогії права.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»