Передбачену в МСФЗ практику обліку та відображення у фінансовій звітності податку на прибуток критикують і користувачі, і укладачі звітності. Перші, як правило, наголошують, що інформація про відстрочені податки не є релевантною для оцінки перспектив діяльності підприємства та прийняття інвестиційних рішень, бо її важко пов'язати з майбутніми грошовими потоками. Iнші, своєю чергою, вказують на складність застосування МСБО 12 «Податки на прибуток» (далі — Стандарт або МСБО 12). У рамках одного матеріалу навряд чи можливо обговорити всі аспекти обліку податку на прибуток, але постараємося висвітлити ключові питання визнання та оцінки.
МСБО 12 покликаний дати керівництво щодо того, як повинні обліковуватися поточні та майбутні податкові наслідки (тобто поточні та відстрочені податки):
— майбутнього відшкодування (погашення) балансової вартості активів (зобов'язань), які визнаються у звіті про фінансовий стан підприємства;
— операцій та інших подій поточного періоду, які визнаються у фінансовій звітності.
Поточний податок
Поточний податок є сумою податку на прибуток, що підлягає сплаті (відшкодуванню) щодо оподатковуваного прибутку (податкового збитку) за період. По суті, це — сума податку, зазначена підприємством у декларації з податку на прибуток, який розрахований відповідно до чинного податкового законодавства.
Облік поточного податку не є складним. Сума податку до сплати визнається у фінансовій звітності як зобов'язання. Якщо величина фактично сплаченого податку за звітний та попередні періоди перевищує суму, що підлягає сплаті за такі періоди, то перевищення визнається як актив. Надміру сплачений податок може виникнути, наприклад, унаслідок того, що:
— податок на прибуток до сплати за звітний рік виявиться меншим, ніж податок за три квартали (через збиткову діяльність підприємства з метою оподаткування у IV кварталі року), при цьому сума податку за три квартали буде вже сплачена до бюджету у відповідний термін;
— загальна сума сплачених щомісячних авансових внесків з податку на прибуток виявиться вищою, ніж зобов'язання з податку за період.
Витрати (доходи) з поточному податку визнаються у складі прибутку/збитку за період.
Приклад 1 Підприємство у декларації з податку на прибуток за 2012 рік відобразило податок до сплати у сумі 60000 грн. У фінансовій звітності підприємство визнає витрати з податку на прибуток та зобов'язання у сумі 60000 грн. Якщо частково сума податку була раніше сплачена, то зобов'язання буде відображено за мінусом сплаченої суми.
Різна практика застосовується при відображенні у фінансовій звітності штрафних санкцій з податку на прибуток (штрафи, пеня). Штрафні санкції можуть обліковуватися:
— у складі витрат і зобов'язань з податку на прибуток (як невід'ємний елемент податкових виплат);
— окремо (штраф — як інші операційні витрати, пеня — як фінансові витрати).
Класифікація таких витрат визначається обліковою політикою підприємства, при цьому обрана класифікація повинна застосовуватися послідовно з періоду в період.
Вітчизняне податкове законодавство часто є неоднозначним, і ті трактування норм ПКУ, які підприємство застосовувало при визначенні оподатковуваного прибутку, можуть не збігатися з позицією податкового органу. Внаслідок цього під час перевірки податковий орган може нарахувати додаткові податкові зобов'язання. У такому разі є невизначеність щодо того, якою ж буде сума зобов'язання з податку на прибуток. МСБО 12 не містить керівництва з обліку невизначеної податкової позиції. У березні 2009 року Рада з МСФЗ випустила попередній варіант нової редакції МСБО 12, в якому пропонувалося в умовах невизначеності оцінювати зобов'язання з податку на прибуток як середньозважену щодо ймовірності суму всіх можливих результатів (грунтуючись на допущенні, що податковий орган в обов'язковому порядку проводитиме перевірку задекларованих сум і при цьому володітиме всією повнотою інформації).
Приклад 2 Підприємство у декларації з податку на прибуток за рік відобразило суму податку до сплати у розмірі 50000 грн. Керівництво підприємства вважає, що у разі перевірки з боку податкового органу можуть бути нараховані додаткові зобов'язання у сумі або 10000 грн, або 20000 грн (залежно від тієї позиції, якої дотримуватиметься податковий орган під час перевірки обгрунтованості формування податкових витрат). При цьому ймовірність можливих результатів керівництво підприємства оцінює таким чином:
— додаткові зобов'язання не будуть нараховані — 60%;
— додаткові зобов'язання будуть нараховані у сумі 10000 грн — 30%;
— додаткові зобов'язання будуть нараховані у сумі 20000 грн — 10%.
Отже, сума зобов'язань, яку підприємство визнає у фінансовій звітності, дорівнює: 50000 х 0,6 + 60000 х 0,3 + 70000 х 0,1 = 55000 грн.
Проте попередній варіант нової редакції МСБО 12 отримав значну порцію критики, яка у підсумку змусила Раду з МСФЗ наразі відмовитися від глобального перегляду Стандарту. Зокрема критикувалися і пропозиції щодо обліку невизначеної податкової позиції. Середньозважена щодо вірогідності сума не пов'язана з майбутніми грошовими потоками: у наведеному прикладі найімовірнішою буде сплата 50000 грн, при цьому у жодному з випадків підприємство не заплатить саме 55000 грн. Крім того, оцінка імовірності можливих результатів є складною та суб'єктивною.
У США інтерпретація 48 «Облік невизначеності у податках на прибуток»1 Стандарту 109 «Облік податків на прибуток» вимагає від підприємства визнавати у звітності той результат, настання якого ймовірніше, ніж ні. Повертаючись до прикладу, більш імовірним, ніж ні, є результат, за якого сума зобов'язання з податку на прибуток становить 50000 грн. Саме у такій сумі зобов'язання визнається у звітності.
1 FIN 48 Accounting for Uncertainty in Income Taxes — an Interpretation of FASB Statement №109.
Водночас є думка, що облік невизначеної податкової позиції не потребує окремого керівництва, бо сума, яку підприємство декларує у своїй податковій звітності, визначається з урахуванням усіх чинників:
— трактування тих чи інших положень податкового законодавства;
— імовірність перевірок;
— імовірність нарахування додаткових податкових зобов'язань.
Отже, задекларована сума є найточнішою оцінкою керівництвом підприємства зобов'язання з податку на прибуток, яка і повинна бути відображена у фінансовій звітності.
Відстрочені податкові зобов'язання (активи)
Тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню
У більшості юрисдикцій податкові правила визнання доходів та витрат відмінні від правил, передбачених стандартами фінансової звітності. В Україні прийняття ПКУ зблизило податковий та бухгалтерський облік, проте певні відмінності залишаються. Через такі відмінності виникають тимчасові різниці. Згідно з МСБО 12 тимчасові різниці — це різниці між балансовою вартістю активу або зобов'язання у звіті про фінансовий стан та їх податковою базою.
Якщо з балансовою вартістю активу (зобов'язання) все є очевидним, то визначення податкової бази заслуговує на окрему увагу. Податкова база активу — це сума, яка відніматиметься з податковою метою від будь-яких оподатковуваних вигід, що їх отримуватиме підприємство при відшкодуванні балансової вартості активу. Якщо такі вигоди не підлягають оподаткуванню, податкова база активу дорівнює його балансовій вартості.
Приклад 3 Балансова вартість товарів — 1000 грн. Вартість товарів буде відшкодована шляхом продажу, при цьому дохід від продажу є оподатковуваним. При визначенні оподатковуваного прибутку підприємство у вигляді витрат може визнати всю вартість товарів, тож податкова база товарів дорівнює 1000 грн.
Дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) дорівнює 5000 грн. Оскільки погашення заборгованості дебіторами не є оподатковуваною операцією (дохід з метою оподаткування був визнаний при відвантаженні товарів), то податкова база активу дорівнює його балансовій вартості, тобто 5000 грн.
Податкова база зобов'язання дорівнює його балансовій вартості за мінусом будь-яких сум, які будуть враховані на зменшення оподатковуваного прибутку при погашенні такого зобов'язання. У разі доходу, отриманого авансом, податкова база зобов'язання, що виникає, дорівнює його балансовій вартості за мінусом будь-яких сум такого доходу, які не оподатковуватимуться у майбутніх періодах.
Приклад 4 Кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) на звітну дату становить 7000 грн. При погашенні кредиторської заборгованості витрати з метою оподаткування не виникають, тож податкова база зобов'язання дорівнює його балансовій вартості, тобто 7000 грн.
Виручка, отримана авансом (до ухвалення ПКУ)
Підприємство отримало передоплату в сумі 8000 грн. Сума була включена до валових доходів. При відвантаженні товарів валові доходи не визнаються. Податкова база — 0 (8000 — 8000 = 0).
Виручка, отримана авансом (після ухвалення ПКУ)
Підприємство отримало передоплату в сумі 8000 грн. Оподатковуваний дохід буде визнано при здійсненні відвантаження. Податкова база — 8000 грн (8000 — 0 = 8000).
У самому визнанні активу вже закладено припущення, що його балансова вартість буде відшкодована у формі економічних вигід, які надійдуть підприємству в майбутніх періодах. Вартість активу може бути відшкодована або за допомогою його використання у діяльності підприємства, або шляхом продажу. Вигоди, які надійдуть підприємству, як правило, є оподатковуваними. Так, наприклад, якщо об'єкт основних засобів використовується у діяльності підприємства у процесі виробництва товарів (робіт, послуг), то вигоди надходять у вигляді виручки від реалізації таких товарів (робіт, послуг) та включаються з метою оподаткування до складу доходів. Якщо ж об'єкт основних засобів буде продано, то вигода у формі доходу від продажу також включається до оподатковуваного прибутку підприємства. При цьому на зменшення оподатковуваного прибутку підприємство зможе врахувати податкову базу об'єкта основних засобів: або через механізм амортизації (у процесі експлуатації активу), або як собівартість реалізованого об'єкта (у разі продажу). Якщо балансова вартість об'єкта перевищує його податкову базу, це означає, що оподатковувані вигоди, які отримає підприємство, перевищують суму, яка може бути врахована у складі витрат з метою оподаткування, а отже, у підприємства виникне у майбутньому оподатковуваний прибуток. Щодо такого прибутку виникає зобов'язання зі сплати податку на прибуток, а саме: відстрочене податкове зобов'язання. Тимчасова різниця (різниця між балансовою вартістю та податковою базою), що спричинюється до виникнення оподатковуваних сум, відповідно підлягатиме оподаткуванню.
Приклад 5 Первісна вартість об'єкта основних засобів — 10000 грн. Балансова вартість на звітну дату — 8000 грн. Унаслідок відмінностей у відображенні витрат на ремонти у податковому та бухгалтерському обліку, з метою оподаткування вартість об'єкта (податкова база) становить на звітну дату 6500 грн (ця сума буде врахована на зменшення оподатковуваного прибутку майбутніх періодів або як амортизація, або як витрати при продажу об'єкта).
Підприємство очікує отримання майбутніх економічних вигід у сумі 8000 грн. Ця сума буде включена до складу доходів з метою оподаткування, водночас на зменшення оподатковуваного прибутку підприємство зможе врахувати лише 6500 грн. Таким чином, до складу оподатковуваного прибутку майбутніх періодів буде включено суму — 1500 грн (8000 — 6500). Щодо такого прибутку у підприємства виникає зобов'язання сплатити податок на прибуток, яке є відстроченим податковим зобов'язанням.
МСБО 12 вимагає визнавати відстрочене податкове зобов'язання щодо всіх тимчасових оподатковуваних різниць, якщо тільки воно не виникає:
— з первісного визнання гудвілу;
— з первісного визнання активу або зобов'язання в операції, яка:
- не є об'єднанням бізнесу;
- на момент здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський прибуток, ні на оподатковуваний прибуток.
Тимчасова різниця при первісному визнанні активу може виникнути, наприклад, у тому разі, коли вартість активу не може бути врахована на зменшення оподатковуваного прибутку1 (відповідно його податкова база дорівнює нулю).
1 Наприклад, ПКУ обмежував право на включення до витрат вартості товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів, придбаних у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (пп. 139.1.12).
Приклад 6 Підприємство придбало об'єкт основних засобів вартістю 15000 грн, що не підлягає амортизації з метою оподаткування (тобто податкова база — 0). Оскільки тимчасова різниця виникає при визнанні активу, то відстрочене податкове зобов'язання визнаватися не буде.
Виняток при первісному визнанні передбачено Стандартом через те, що немає відповідної статті, з якою могло б кореспондувати відстрочене податкове зобов'язання. Віднесення дебетової частини до витрат суперечило б економічному сенсу придбання активу: адже, визнаючи актив, підприємство розраховує на отримання економічних вигід, а не на здійснення витрат з податку на прибуток. Визнання відстроченого податкового зобов'язання у кореспонденції зі збільшенням вартості самого активу спотворить таку вартість. Тож тимчасова різниця, що виникає при первісному визнанні активу, не призводить до виникнення відстроченого податкового зобов'язання.
Відстрочені податкові зобов'язання розраховуються виходячи зі ставок податку, які, як очікується, застосовуватимуться у періоді відшкодування активу (погашення зобов'язання), при цьому такі ставки повинні бути законодавчо введені в дію станом на кінець звітного періоду. Відшкодування активу (погашення зобов'язання) може відбутися через декілька років, і, як правило, ставка податку на прибуток заздалегідь не відома. МСБО 12 вимагає застосовувати ті ставки, які вже затверджено на законодавчому рівні. Так, наприклад, під час прийняття ПКУ було передбачено, якими будуть ставки податку на прибуток у майбутніх періодах (п. 10 Підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ). Отже, при складанні фінансової звітності за 2013 рік відстрочені податкові зобов'язання повинні розраховуватися за ставкою 16%, бо така ставка вже законодавчо затверджена і діятиме з 01.01.2014 р.
Приклад 7 Станом на 31.12.2013 року балансова вартість об'єкта основних засобів — 8000 грн, податкова база — 6500 грн.
Відстрочене податкове зобов'язання станом на 31.12.2013 р. за умовами прикладу показано у таблиці 1.
Таблиця 1
Відстрочене податкове зобов'язання за умовами прикладу 7
|
Балансова вартість
|
Податкова база
|
Тимчасова різниця
|
Ставка податку
|
ВПЗ
|
|
8000
|
6500
|
1500
|
16%
|
240
|
Критики Стандарту наголошують на таких недоліках:
1. Відстрочені податки складно пов'язати з майбутніми фактичними виплатами з податку на прибуток. I це зауваження є справедливим, бо відстрочені податки розраховуються виходячи з величин тимчасових різниць, проте за фактом сума отриманих підприємством вигід відрізнятиметься від тієї, яка закладена до розрахунку тимчасових різниць, а отже, і фактичні виплати з податку на прибуток відрізнятимуться від суми відстрочених податків. Крім того, досить складно визначити терміни, в які, наприклад, будуть погашені відстрочені податкові зобов'язання, визнані підприємством.
2. Застосування положень МСБО 12 спричинюється до визнання зобов'язань, які не будуть погашені у близькому майбутньому. Наприклад, якщо йдеться про тимчасові різниці щодо об'єктів основних засобів із тривалим терміном експлуатації, то вони існуватимуть протягом усього терміну експлуатації активу, а отже, і відстрочене податкове зобов'язання (якщо балансова вартість такого об'єкта перевищує його податкову базу) існуватиме весь цей час, тобто 20 — 30 років.
3. Також часто зазначають, що майбутнє зобов'язання сплатити податок не є наявним зобов'язанням підприємства, що виникло з минулих подій, бо таке майбутнє зобов'язання залежить від майбутніх доходів. Крім того, фінансова звітність повинна репрезентувати податкову позицію підприємства на звітну дату і не повинна брати до уваги події, які можуть відбутися після такої дати.
Водночас метод обліку відстрочених податків, передбачений МСБО 12, на сьогодні є найдосконалішим, повною мірою відповідає концептуальній основі МСФЗ. Мабуть, найближчим часом не варто очікувати кардинальних змін у галузі обліку податків на прибуток: Рада з МСФЗ вирішила йти шляхом поступового поліпшення Стандарту (а не радикального перегляду). А отже, доведеться змиритися з деякими недоліками МСБО 12.
Податкові різниці, що підлягають вирахуванню
Разом із тимчасовими різницями, які спричиняться у майбутньому до виникнення оподатковуваних сум, виникають і різниці, що підлягають вирахуванню.
Приклад 8 Первісна вартість об'єкта — 10000 грн. Балансова вартість на звітну дату — 6000 грн.
Унаслідок відмінностей у відображенні витрат на ремонти у податковому та бухгалтерському обліку з метою оподаткування вартість об'єкта становить на звітну дату 6500 грн (ця сума буде врахована на зменшення оприбутковуваного прибутку майбутніх періодів або як амортизація, або як витрати при продажу об'єкта).
Підприємство очікує отримання майбутніх економічних вигід у сумі 6000 грн. Ця сума буде включена до складу доходів з метою оподаткування, водночас на зменшення оподатковуваного прибутку підприємство зможе врахувати 6500 грн. Таким чином, підприємство у майбутніх періодах зможе відняти від оподатковуваного прибутку 500 грн (6000 — 6500). Таке право віднімання, а отже, зменшення майбутніх виплат з податку на прибуток є відстроченим податковим активом.
Відстрочений податковий актив визнається щодо всіх від'ємних тимчасових різниць тією мірою, у якій ймовірна наявність оподатковуваного прибутку, проти якого такі різниці можуть бути враховані, якщо тільки відстрочений податковий актив не виникає з первісного визнання активу або зобов'язання в операції, яка:
— не є об'єднанням бізнесу;
— на момент здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський прибуток, ні на оподатковуваний прибуток.
Крім того, відстрочений податковий актив визнається щодо податкових збитків, які переносяться на майбутні періоди. Якщо податковий збиток може бути зарахований проти оподатковуваного прибутку майбутніх періодів, це спричиниться до зниження виплат з податку на прибуток у таких періодах, а отже, податковий збиток є активом для підприємства. I в цьому разі підприємству слід оцінити ймовірність отримання у майбутніх періодах оподатковуваного прибутку (інакше воно просто не зможе використовувати актив).
Свідченням того, що у майбутніх періодах є імовірним отримання підприємством оподатковуваного прибутку, є наявність достатніх сум різниць, що підлягають оподаткуванню. При цьому такі різниці, що підлягають оподаткуванню, повинні стосуватися того самого податкового органу (якщо підприємство провадить діяльність у декількох податкових юрисдикціях) і того самого підприємства (якщо йдеться про консолідовану звітність), що і різниці, що підлягають вирахуванню.
Наявність оподатковуваного прибутку можуть зумовити можливості податкового планування, тобто заходи, які дозволять збільшити оподатковуваний прибуток у певному періоді і до закінчення терміну, протягом якого дозволено зарахування податкових збитків. I хоча як в Україні, так і у всьому світі поширеніші схеми, що дозволяють знизити податкові виплати, у деяких випадках підприємство може піти на збільшення оподатковуваного прибутку саме для того, щоб врахувати накопичені раніше збитки.
Якщо ж наявність оподатковуваного прибутку у майбутніх періодах є малоймовірною, то відстрочений податковий актив не визнається. МСБО 12 вимагає від підприємства аналізувати на кожну звітну дату невизнані податкові активи щодо їх можливої відповідності критеріям визнання.
Приклад 9 Станом на 31.12.2013 р. балансова вартість об'єкта основних засобів — 6000 грн, податкова база — 6500 грн.
Відстрочений податковий актив станом на 31.12.2013 р. показано у таблиці 2 (керівництво підприємства оцінює, що у майбутніх періодах оподатковуваний прибуток буде достатнім для утилізації активу).
Таблиця 2
Відстрочений податковий актив за умовами прикладу 9
|
Балансова вартість
|
Податкова база
|
Тимчасова різниця
|
Ставка податку
|
ВПА
|
|
6000
|
6500
|
(500)
|
16%
|
80
|
Приклад 10 Витяг із Консолідованої фінансової звітності ВАТ «Аерофлот — Російські Авіалінії» за 2011 рік:
11. Податок на прибуток
<…>
Група не визнала відстрочені податкові активи у розмірі 28,5 млн дол. США (у 2010 році — 31,1 млн дол. США) щодо податкових збитків дочірнього підприємства ЗАТ «Аерофлот-Карго», оскільки немає впевненості в отриманні цим дочірнім підприємством у близькому майбутньому оподатковуваного прибутку, достатнього для реалізації Групою вигоди від невикористаних податкових збитків. Ці податкові збитки можуть бути використані у період з 2017 до 2020 рр.
МСБО 12 забороняє дисконтування відстрочених податкових зобов'язань та активів. У МСФЗ практика дисконтування активів та зобов'язань, коли ефект зміни вартості грошей у часі є істотним, досить поширена (довгострокові заборгованості, довгострокові резерви тощо). Проте у випадку з відстроченими податками заборона пов'язана з технічними труднощами: дисконтування потребувало б досить детального графіка погашення тимчасових різниць, — що вкрай складно або взагалі неможливо.
Витрати (доходи) з податку на прибуток
Поточний та відстрочений податок визнаються як витрати (доходів) і включаються до складу прибутку або збитку звітного періоду, за винятком податку, що виникає внаслідок:
— операції або події, які визнаються у тому самому чи іншому періоді поза прибутком або збитком, тобто в іншому сукупному доході або безпосередньо у капіталі;
— об'єднання бізнесу.
Прикладом операції, яка визнається поза прибутком (збитком) і при цьому спричинюється до виникнення відстроченого податку, є переоцінка основних засобів. Так, сума дооцінки, яка визнається у складі іншого сукупного доходу, збільшує балансову вартість основних засобів і тим самим спричинюється до виникнення оподатковуваних тимчасових різниць. Відстрочений податок, що визнається щодо таких різниць, має бути також відображений у складі іншого сукупного доходу.
Приклад 11 Підприємство дооцінило станом на кінець звітного періоду об'єкт основних засобів на 10000 грн. Балансова вартість об'єкта становить 30000 грн, при цьому його податкова база — 20000 грн (до моменту переоцінки податкова база дорівнювала балансовій вартості). Ставка податку на прибуток — 16%.
Тимчасова різниця, що підлягає оподаткуванню, становить — 10000 грн (30000 — 20000), відстрочене податкове зобов'язання — 1600 (10000 х 16%).
Операції мають бути відображені таким чином:
1) переоцінка об'єкта основних засобів
Д-т Основні засоби 10000
К-т Iнший сукупний дохід (резерв дооцінки) 10000;
2) визнання відстроченого податкового зобов'язання
Д-т Iнший сукупний дохід (резерв дооцінки) 1600
К-т Відстрочене податкове зобов'язання 1600.
Витрати з відстроченого податку, по суті, є зміною сум відстрочених податкових зобов'язань та активів, що відбулася за звітний період.
Приклад 12 Витяг із Консолідованої фінансової звітності ВАТ «Пивоварна компанія «Балтика» та його дочірніх підприємств за рік, що закінчився 31 грудня 2011 року:
| Відстрочені податкові зобов'язання | 31 грудня 2011 | 31 грудня 2010 | |
| 2350827 | 1943118 |
За рік, що закінчився 31 грудня 2011 року, рух чистих відстрочених податкових зобов'язань у розмірі 398221 тис. руб. (2010: 310318 тис. руб.) був визнаний у складі прибутку або збитку за рік, і 9488 тис. руб. (2010: 1128 тис. руб.), що належать до курсових різниць при перерахунку з інших валют, були відображені безпосередньо у складі іншого сукупного прибутку за рік.
Подання відстрочених та поточних податків у фінансовій звітності
Якщо підприємство надає інформацію у звіті про фінансовий стан щодо оборотних/необоротних активів, короткострокових/довгострокових зобов'язань, воно не повинне класифікувати відстрочені податкові активи (зобов'язання) як оборотні активи (короткострокові зобов'язання).
Зобов'язання (активи) з поточного податку відображаються, як правило, як короткострокові (поточні), крім випадків, коли такі зобов'язання (активи) будуть погашені (відшкодовані) через дванадцять місяців після звітної дати.
Витрати з податку на прибуток відображаються окремим рядком у розділі прибутку або збитків у єдиному звіті про сукупний дохід (або окремому звіті про прибуток чи збитки). Податки, що стосуються іншого сукупного доходу, повинні бути відображені або у звіті про сукупний дохід, або у примітках до фінансової звітності.
Процедура розрахунку відстрочених податків на звітну дату
Алгоритм розрахунку відстрочених податків включає таку послідовність кроків:
1. Iдентифікація та розрахунок усіх тимчасових різниць.
2. Розрахунок відстрочених податкових зобов'язань за тимчасовими різницями, що підлягають оподаткуванню.
3. Розрахунок відстрочених податкових активів за різницями, що підлягають вирахуванню, і податковим збитком.
4. Оцінка можливості згортання відстрочених податкових зобов'язань та активів.
5. Визнання відстрочених податкових зобов'язань (оцінка можливості визнання відстрочених податкових активів).
6. Розрахунок витрат (доходів) унаслідок зміни величини відстрочених податкових зобов'язань (активів) за період.
Сергій КАСАТКIН,
консультант з питань податкового та бухгалтерського обліку