Попри вичерпність переліку обов'язкових реквізитів ПН, часто трапляється, що право на ПК з ПДВ доводиться захищати за допомогою скарги на постачальника. Причини на це бувають різні. З'ясуймо, на що варто звернути увагу та до чого слід бути готовими.
Законодавчі підстави скарги
За загальними правилами, що визначені у ст. 201 ПКУ, ПН видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до ПК з ПДВ. Через низку підстав продавець зобов'язаний зареєструвати ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН).
Проте є документи, що можуть бути «замінниками ПН» і давати покупцю право на ПК з ПДВ (п. 201.11 ПКУ).
Пунктом 201.10 ПКУ передбачено: у разі якщо продавець відмовляється надати ПН або у разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника. Така скарга і буде підставою для включення сум податку до складу ПК.
Форма скарги
Скарга має затверджену форму — додаток 8 до декларації з ПДВ1.
До заяви мають бути додані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону про бухоблік2, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. У разі подання декларації з ПДВ в електронній формі копії підтвердних документів мають бути подані у паперовому вигляді через канцелярію ДПI (п. 21 р. III Порядку №14923). Конкретної прив'язки до здачі первинних підтвердних документів до заяви того самого дня, що і здача самої декларації, тут немає. Головне — подати їх до граничного строку здачі звітності з ПДВ за місяць, при звітуванні за який підприємство подає скаргу на постачальника.
1 Форма затверджена наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. №1492.
2 Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
3 Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492.
Чітко виписаного регламентованого порядку заповнення додатка 8 немає! Тому й порушити, власне, нічого.
Зверніть увагу: цей додаток не містить комірки «Уточнюючий»: отже, його не можна подати разом з уточнюючим розрахунком.
Додаток 8 має 2 табличні частини:
1) про відмову видати ПН;
2) про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН.
Практика свідчить, що найскладнішими для бухгалтерів виявляються саме колонки 7 та 8 у таблиці щодо відмови видати ПН та колонки 8 у таблиці щодо порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН:
— причини відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну: номер і дата документа, що засвідчує факт відмови та пояснення;
— опис порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У колонці 7 табл. 1 додатка Д8 покупець зазначає: «номер і дата документа, що засвідчує факт відмови», а в колонці 8 — «пояснення». Які це мають бути документи та який формат пояснень, — ні ПКУ, ні підзаконні акти не уточнюють. Тож на практиці платники податків тут записують реквізити листів-звернень до постачальників із проханням видати правильно оформлену ПН, а в колонці 8 — «відсутність відповіді».
Щодо колонки 8 таблиці 2, то тут варто конкретно зазначити суть помилки, допущеної продавцем, з посиланням на підпункт п. 201.1 ПКУ та/або на норму Порядку №13791. У разі порушення порядку реєстрації ПН в ЄРПН також слід заповнити табл. 2 додатка Д8. Тоді покупець перевіряє:
— строк реєстрації ПН в ЄРПН, що має становити до 15 к. д.;
— відповідність даних у зареєстрованій в ЄРПН ПН та ПН, виданій покупцеві.
Якщо при цьому будуть виявлені помилки, треба так і записати у колонці 8 таблиці 2: «порушення строку реєстрації ПН в ЄРПН» або «невідповідність даних в зареєстрованій в ЄРПН ПН та ПН» із зазначенням таких даних (найменування реквізиту, номер рядка та колонки тощо).
Строк на подання скарги
Під час перевірок податківці часто розмірковують: правом чи обов'язком покупця є подання заяви на свого постачальника у разі непорозумінь щодо ПН? Як бачимо, пряма норма, як і раніше2, визначає подання заяви на продавця правом покупця, а не його обов'язком. I вирішувати, коли скористатися цим правом, має саме покупець і ніхто інший.
1 Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. №1379.
2 За часів дії Закону про ПДВ аналогічна норма про подання скарги була прописана у пп. 7.2.6 цього закону.
Але податківці аргументують свої міркування так: відсутність заяви зі скаргою на постачальника прирівнюється ними до добровільної відмови платника податку від права на податковий кредит. Як наслідок, під час перевірок вони вилучають зі складу податкового кредиту суми ПДВ, відображені із запізненням (не у місяці здійснення першої події). Адже норми п. 198.2 ПКУ чітко прив'язують право на ПК до «правила першої події». Але не все так однозначно.
На думку автора, ключовим є п. 198.6 ПКУ, відповідно до якого підприємство має право на включення ПН до складу ПК протягом 365 днів з дати її виписування.
Варто пам'ятати, що заява — це правовий інструмент для захисту права покупця на ПК у відповідному періоді (тобто потрібному покупцю періоді) або взагалі права на ПК протягом 365 днів (чи до їх закінчення). Адже «запізніла» ПН може бути включена до ПК у будь-якому періоді після її отримання протягом 365 днів з дати виписування. Тобто, на нашу думку, таким інструментом захисту права на ПК можна також скористатися і протягом строку у 365 днів з моменту виникнення ПЗ у постачальника, який мав би на цю суму ПДВ видати ПН (виникнення права на ПК у покупця збігається з датою виписування постачальником ПН). При цьому до того часу покупець повинен надіслати вимогу про її видачу (та може встановити певний строк для видачі) для надіслання виписаної ПН (п. 187.1 та п. 201.1 ПКУ) з попередженням про подання скарги у разі відмови у видачі чи відсутності реакції на цей лист. Iнакше податковий орган не прийме заяву: адже є обов'язок скласти ПН, а не видати її. Обов'язок видати — після вимоги покупця. Крім того, доки покупець не надішле вимогу про видачу ПН, немає що показувати у колонці 7 табл. 1 додатка Д8.
Зверніть увагу: суди не позбавляють платника податків права на ПК за скаргою, поданою не у місяці виникнення першої події (див., зокрема, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 р. у справі №804/194/13-а).
Відображення у Реєстрі та у декларації з ПДВ
ПК з ПДВ, сформований на підстави скарги на постачальника, відображається у декларації з ПДВ у загальному порядку — в рядку 10.1. Жодних особливостей заповнення додатка Д5 у такому разі немає. Але заповнення Реєстру отриманих ПН має певні нюанси.
Відповідно до п. 2.1 розділу IV Порядку №1340 у графі 1 розділу II Реєстру отриманих ПН проставляється номер запису:
— розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної);
— інших подібних документів, зазначених у п. 201.10 та п. 201.11 ПКУ;
— документа, який засвідчує факт придбання товарів;
— МД на ввезення товарів на митну територію України.
Зазначений номер запису переноситься на згаданий документ.
У разі формування ПК з ПДВ на підставі скарги на постачальника заповнення граф 6 — 16 запитань не спричинює, у гр. 5 зазначається «ЗП», у графах 1 — 4, на думку автора, доцільно заповнити:
гр. 1 — номер запису скарги на постачальника;
гр. 2 — дату отримання документа, що підтверджує виникнення права на податковий кредит з ПДВ;
гр. 3 — дату виписування (складання) документа, що підтверджує виникнення права на податковий кредит з ПДВ, на практиці часто гр. 2 та гр. 3 містять однакові значення;
гр. 4 — порядковий номер скарги, що підтверджує виникнення права на податковий кредит з ПДВ (у цьому рядку, як правило, зазначають номер видаткової накладної, товарного чека тощо).
Приклад Підприємство «А» 05.03.2013 р. отримало ПН №45 на суму 120 тис. грн з ПДВ від підприємства «Б», проте до кінця березня таку податкову накладну так і не було зареєстровано в ЄРПН. Крім того, бухгалтер під час формування податкової звітності виявив, що 13.03 було отримано ПН №111 на суму 60 тис. грн з ПДВ від підприємства «С», де зазначено хибну назву підприємства «А». Щоб не втратити право на ПК з ПДВ, підприємство прийняло рішення разом із декларацією за березень 2013 р. подати і додаток Д8. Фрагмент його заповнення див. у зразку.
Зразок
Юлія КЛОВСЬКА,
головний редактор «Дебету-Кредиту»