Формування собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг)
Які витрати ПКУ відносить до складу собівартості
виготовлених товарів (робіт, послуг)?
Що каже ПКУ
138.6. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
138.7. Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.
Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.
138.8. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
138.8.1. до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;
138.8.2. до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
138.8.3. платники податку — ліцензіати з виробництва електричної та/або теплової енергії, які використовують для виробництва електричної та/або теплової енергії вугілля та/або мазут, до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг протягом року до прямих матеріальних витрат замість вартості витраченого в технологічному процесі вугілля та/або мазуту, включають суму резерву запасу палива (вугілля та/або мазуту), який створюється для безперебійного постачання електричної енергії споживачам.
Сума резерву запасу палива визначається самостійно платником податку щомісяця на основі середньомісячної вартості придбаного палива (вугілля, мазуту) за попередній рік, але не менше фактичної вартості придбаного протягом поточного місяця палива (вугілля, мазуту). В кінці звітного року створений резерв корегується на вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту), а саме:
якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) протягом звітного року більша, ніж сума нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг збільшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива та нарахованого резерву за результатами звітного року;
якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) протягом звітного року менша, ніж сума нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зменшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива та нарахованого резерву за результатами звітного року;
138.8.4. платники податків — ліцензіати з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії у звітному податковому періоді до собівартості реалізації електричної та/або теплової енергії, надання послуг з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії також включають фактично понесені в такому звітному періоді витрати з придбання електричної та/або теплової енергії;
138.8.5. До складу загальновиробничих витрат включаються:
а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);
д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;
е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;
ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»;
з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу);
и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими Міністерством фінансів України нормативами;
138.8.6. витрати з придбання природного газу, що формують собівартість послуг гарантованого постачальника з постачання природного газу споживачам за регульованим тарифом у звітному податковому періоді, визначаються в розмірі суми коштів, що перераховані власнику природного газу з відкритого у банку відповідно до закону гарантованим постачальником поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.
Після оформлення акта приймання-передачі природного газу між власником природного газу та гарантованим постачальником витрати, включені до собівартості постачання природного газу, підлягають коригуванню (у сторону збільшення чи зменшення) відповідно до суми вартості придбаного природного газу гарантованим постачальником, визначеної в акті приймання-передачі природного газу за звітний податковий період.
П. 138.6 — 138.9 ПКУ
Чи враховується в податковому обліку при формуванні собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) вартість безоплатно отриманих товарів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги?
А що на практиці?
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (відповідно до п. 138.6 ПКУ).
Відповідно до пп. 14.1.27 ПКУ, витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ (п. 138.2 ПКУ).
Оскільки собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за рахунок витрат, здійснюваних платником податку для провадження господарської діяльності платника податку, факт проведення яких підтверджено первинними документами, то вартість безоплатно отриманих товарів (сировини та матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги) в податковому обліку не враховується при формуванні собівартості.
Чи включаються до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг страхові виплати, пов'язані з ризиком, що виникає при транспортуванні придбаних товарів (сировини та матеріалів, що використовуються при виготовленні товарів, наданні послуг, виконанні робіт)?
А що на практиці?
Відповідно до п. 140.1 ПКУ, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків транспортування продукції платника податку (пп. 140.1.6 ПКУ).
Згідно з п. 138.6 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
1) прямих матеріальних витрат;
2) прямих витрат на оплату праці;
3) амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
4) загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
5) вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
6) інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ПКУ).
Відповідно до п. 138.9 ПКУ, до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат.
Отже, при укладенні договору страхування товарів (сировини та матеріалів, що використовуються при виготовленні товарів, наданні послуг, виконанні робіт), які транспортуються, платник податку враховує суми страхових виплат у складі витрат, що формують собівартість виготовлених (придбаних) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Чи включаються до собівартості виробленої продукції
понаднормові втрати виробництва?
А що на практиці?
Відповідно до п. 140.3 ПКУ, до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений КМУ або іншим органом, визначеним законодавством України.
Отже, витрати виробництва понад норми технічних (виробничих) втрат не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Як відображаються операції з продажу товарів (робіт, послуг) за ціною, нижчою від собівартості, платнику податку на загальних підставах?
Думка контролюючих органів
Пунктом 134.1 ПКУ установлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 135.4.1 ПКУ дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).
Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами п. 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п. 138.8 (собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) ст. 138 ПКУ. Зазначені пункти ст. 138 не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
З урахуванням викладеного, порядок формування доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартості не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Тобто операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у т.ч. за ціною, нижчою від собівартості, відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст. 134 ПКУ.
Сайт ДПСУ www.sts.gov.ua
Чи відносяться до складу собівартості імпортних товарів
витрати на їх сертифікацію?
А що на практиці?
Відповідно до ст. 18 Декрету КМУ від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» (далі — Декрет №46-93), відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Відповідно до ст. 19 Декрету №46-93, оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на собівартість. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
Відповідно до п. 138.6 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПКУ).
Отже, витрати на сертифікацію імпортованої продукції відносяться на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У березні працівники були скеровані у закордонне відрядження для надання послуг нерезиденту, після завершення відрядження у березні вони надали звіт та всі необхідні документи. Акт про надані послуги складено у квітні — після погодження відповідних остаточних обсягів наданих послуг. У якому місяці слід відносити до витрат суми, витрачені на відрядження таких працівників?
А що на практиці?
Норми пп. 140.1.7 ПКУ передбачають віднесення витрат на відрядження фізосіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку на прибуток, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування зазначеним податком.
У наведеному в запитанні випадку витрати на відрядження є виробничими витратами, бо йдеться про відрядження виробничого персоналу.
Відповідно до пп. «а» пп. 138.8.5 ПКУ, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць включаються до складу загальновиробничих витрат.
Згідно з п. 138.8 ПКУ, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, зокрема з:
1) витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
2) загальновиробничих витрат.
Порядок розподілу загальновиробничих витрат на об'єкти витрат — собівартість конкретної продукції (товарів, робіт, послуг) — передбачено у пп. 11 та 16 П(С)БО 16 «Витрати».
Згідно з принципом відповідності доходів та витрат, передбаченим у п. 138.4 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Отже, з урахуванням п. 137.1 та пп. 138.1.1 ПКУ, на нашу думку, витрати на відрядження виробничого персоналу мають бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у періоді, в якому буде визнано дохід від реалізації таких послуг у складі їх собівартості. Тобто такі витрати слід врахувати у періоді підписання акта чи іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг, а згідно з умовами запитання — у квітні.