Наказом від 05.07.2012 р. №581 (див. «ДК» №33/2012) Державна податкова служба затвердила Узагальнюючу податкову консультацію щодо порядку визначення доходу та витрат за операціями з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг). Проаналізуємо позицію контролюючого органу та ознайомимо читача з поглядом редакції.
Визначення термінів
Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ, господарською діяльністю особи є діяльність, спрямована на отримання доходу, зокрема, шляхом реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг.
До реалізації (продажу) товарів, згідно з пп. 14.1.202 ПКУ, належать не тільки операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а й операції з безоплатного надання товарів1.
Термін «продаж (реалізація) товарів» використовується для визначення доходу з податку на прибуток. Безоплатно наданими товарами відповідно до пп. 14.1.13 ПКУ вважаються: «товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів».
Отже, виходячи із змісту пп. 14.1.202 ПКУ безоплатне надання товарів — це продаж. Відповідно така операція може бути пов'язаною з господарською діяльністю особи. Але питання ось у чому: чи спрямована така діяльність на отримання доходу, що є ознакою госпдіяльності платника?
Щодо обкладення ПДВ використовується поняття «постачання товарів». До постачання товарів, згідно з пп. 14.1.191 ПКУ, належить будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування товару.
Позиція податкової
У коментованому наказі контролюючий орган на запитання: «Як визначаються доходи та витрати при здійсненні операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)?», — наводить таку відповідь: «Якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги), незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною. При цьому платник має право включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг)». Така позиція наводилась і раніше у листах чи консультаціях в інтернет-ресурсах. Тепер погляд податківців закріплено в узагальнюючій податковій консультації.
Відповідно до пп. 14.1.173 ПКУ узагальнююча письмова податкова консультація — це оприлюднення позиції контролюючого органу стосовно певних норм законодавства. Нагадаємо, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація (або узагальнююча податкова консультація) була змінена або скасована2. А згідно з п. 53.3 ПКУ: «Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду».
1 Якщо товари передаються у межах посередницьких договорів, схову (відповідального зберігання), оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари, така передача не вважається реалізацією (продажем) товарів (пп. 14.1.202 ПКУ).
2 Норма п. 53.1 ПКУ наводиться на той випадок, якщо платник вирішить діяти відповідно до позиції ДПС.
Погляд редакції
На початку зазначимо, що складовою доходів є: дохід від операційної діяльності (п. 135.4 ПКУ) та інші доходи (п. 135.5 ПКУ). А тепер проаналізуймо визначення п. 135.4 та пп. 135.4.1 ПКУ: «Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості <...> та включає:
135.4.1 дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, <...>
особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу».
Відповідно до П(С)БО 41: «Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю».
Навряд чи безоплатну передачу товару можна назвати основною діяльністю підприємства та, відповідно, віднести до доходу операційної діяльності. Серед переліку інших доходів особи, яка безоплатно надає товар, такого виду доходу також немає2. Пам'ятаймо, що господарська діяльність спрямована на отримання доходу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку таких доходів.
Але підпунктом 135.4.1 ПКУ передбачено, визначення доходів від реалізації товарів має свої особливості:
1) для окремих категорій платників податків;
2) від окремих операцій.
Це дозволяє зробити висновок, що не всі доходи визнаються в розмірі договірної вартості. Проаналізуймо такі випадки.
Випадок 1. Пунктом 153.2 ПКУ встановлено норми для оподаткування операцій із пов'язаними особами3. Цей пункт поширюється також на операції з особами, які:
1) не є платниками податку на прибуток (платники, які звільнені від оподаткування за ст. 154 ПКУ або тимчасово звільнені за підрозділом 4 розділу ХХ Кодексу, а також неприбуткові організації, СГД, які застосовують спрощену систему оподаткування, фізособи);
2) сплачують податок на прибуток за іншими ставками, ніж платник податку (так звані «нульовики» за п. 154.6 ПКУ, страховики за ст. 156 ПКУ та з 01.01.2013 р. суб'єкти індустрії програмної продукції4).
Норма пп. 153.2.1 ПКУ встановлює: «Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги)».
Підсумуймо: дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (операції з безоплатного надання товарів належать до поняття «реалізація (продаж) товарів») зазначеним вище особам, визначається за звичайними цінами, що діяли на дату продажу. Датою визнання доходу є дата переходу отримувачу права власності на товар5. Такий дохід відображається у рядку 02 декларації з прибутку. Витрати на безоплатно передані товари таким особам виникають у платника за загальною нормою п. 138.4 ПКУ — у періоді визнання доходу (рядок 05.1 декларації). Але якщо отримувачем товарів буде неприбуткова організація, слід пам'ятати про 4-відсоткове обмеження оподатковуваного прибутку попереднього року (пп. «а» пп. 138.10.6 ПКУ).
1 Наказ Мінфіну від 31.03.99 р. №87 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів».
2 В отримувача вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, відноситься до інших доходів (пп. 135.5.4 ПКУ).
3 Визначення терміна «пов'язані особи» наводиться у пп. 14.1.159 ПКУ.
4 Особливості оподаткування суб'єктів IТ-індустрії див. «ДК» №33/2012.
5 Перехід права власності визначається договором або у накладній на отримання товару тощо.
Випадок 2. Якщо безоплатно передаються товари платникові податку на прибуток, який не є пов'язаною особою (особами, зазначеними у випадку 1), на наш погляд, норми пп. 153.2.1 ПКУ не діють. Наші аргументи такі:
1) у пп. 153.2.1 ПКУ конкретизовано осіб, на яких поширюються вимоги цього підпункту;
2) дохід визнається в розмірі договірної вартості, але не меншому за суму компенсації, як цього вимагає пп. 135.4.1 ПКУ. У договорі (інших документах) зазначено, що компенсація за товар не передбачається, отже, договірної вартості немає, дохід нульовий;
3) за нормами п. 138.4 ПКУ витрат у платника немає, адже доходи не визнано;
4) у бухгалтерському обліку дохід за безоплатною передачею не визнається (не виконуються умови п. 8 П(С)БО 15)1. Відображається така операція у витратних статтях на субрахунку 949 «Iнші витрати операційної діяльності» без визнання доходу проведенням: Д-т 949 К-т 281.
Яку мету переслідують податківці, висуваючи вимогу визнавати дохід з правом на витрати незалежно від статусу отримувача? Швидше за все, оподаткування різниці, яка може виникати між сумою доходу, визнаного із рівня ЗЦ2, та сумою витрат. Щоправда, якщо платник діятиме так, як наказує податкова в коментованій УПК, у нього все-таки іноді може бути шанс обгрунтувати ЗЦ і, відповідно, суму доходу на рівні суми визнаних витрат, для уникнення об'єкта оподаткування (але в кожному окремому випадку можуть бути свої нюанси).
Така позиція визнання доходу виглядає абсурдною ще й тому, що порушується принцип оподаткування. Надавач, як зазначалося вище, не має жодних економічних вигід від такої операції, а має тільки витрати. Тож цілком зрозумілою була норма щодо відображення витрат на вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перерахованих протягом звітного року до Держбюджету або бюджетів нижчого рівня, до неприбуткових організацій, визначених у ст. 157 ПКУ, в розмірі, що не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року дарувальника. А тепер це справа «недешева». Який сенс у таких операціях, якщо дарувальник повинен визнати дохід у розмірі звичайної ціни?! Крім того, отримувач «безкоштовного» товару зобов'язаний визнати дохід за нормою пп. 135.5.4 ПКУ. Невже така операція повинна оподатковуватися двічі — у кожної сторони?!
Що стосується обкладення ПДВ за операцією безоплатної передачі товару, незалежно від статусу отримувача, базою оподаткування за нормами п. 188.1 ПКУ є звичайна ціна. Відповідно до п. 17 Порядку №13793, платник ПДВ виписує дві ПН: одну — на суму, яка дорівнює нулю (надається покупцю), другу ПН (залишається у продавця) — на суму, розраховану із рівня ЗЦ, з типом причини 124.
1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
2 Нагадаємо, для визначення ЗЦ до 01.01.2013 р. застосовуються норми п. 1.20 Закону про прибуток, п. 1 розділу ХIХ ПКУ.
3 Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. №1379.
4 У графі 3 ПН зазначається: «звичайна ціна за товарами, послугами, указаними в податковій накладній №_______» (зазначається порядковий номер податкової накладної, виписаної на суму безоплатного постачання цих товарів/послуг, яка дорівнює нулю, п. 12.2 Порядку №1379).
Як альтернативу можна запропонувати здійснювати продаж за 1,00 грн, якщо стороною договору є платник податку на прибуток за ставкою 21%.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»