Ми — торговельне підприємство. Чи є законодавчо встановлені норми максимальної націнки на товари?
У більшості випадків підприємство має право самостійно встановлювати розміри націнок та відповідно відпускних цін на товари. Проте держава залишила за собою право впливати на процес ціноутворення і регулювання тарифів у деяких сферах народного господарства. Головним нормативно-правовим актом, який визначає державну цінову політику, є Закон №5071. Статтею 6 цього Закону встановлено, що в народному господарстві застосовуються:
1) вільні ціни і тарифи;
2) державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
При цьому вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Держава регулює ціни та тарифи шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Відповідно до ст. 191 ГКУ, державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Перелік товарів та послуг, щодо яких може бути встановлено державне регулювання цін, затверджено Постановою №15482. Статтею 191 ГКУ також визначено, що державні ціни встановлюються на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання — природних монополістів; на імпортні товари, придбані за рахунок коштів держбюджету.
1 Закон України від 03.12.90 р. №507-XII «Про ціни і ціноутворення».
2 Постанова Кабміну від 25.12.96 р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін(тарифів)».
Водночас органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію.
Також урядом може бути запроваджено тимчасове сезонне цінове регулювання на деякі товарні позиції, зокрема це стосується сільгосппродукції (зерно, цукор тощо). З іншого боку, наприклад на ціни на товари медичного призначення держава впливає шляхом встановлення граничних збутових та роздрібних надбавок, перелік яких затверджено Постановою №3331.
Таким чином, обмеження на встановлення підприємствами максимального розміру націнок на товари можуть бути лише в певних галузях та сферах народного господарства, щодо яких здійснюються державне регулювання та контроль цін та тарифів, — на товари, що мають соціальне значення, а також продукцію, роботи та послуги, що реалізуються підприємствами-монополістами. Водночас за загальним правилом підприємство може самостійно визначати свою цінову політику і розмір націнок залежно від ринку, на якому воно реалізує товари, тобто на підставі попиту та пропозиції.
1 Постанова Кабміну від 25.03.2009 р. №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»